Купіть книгу – вона смішна

І майже почув стукiт кiсточок на рахiвницi, але виявилося, що це звук не з небес, а з землi – це Джеббс почав чимось стукати в ящику. Чимось виявилася ще одна фляга – цього разу з вiскi. Джеббс усе-таки сволота, але з запасом! Вiн заходився знову жартувати, щипати Ельзу, та почала заклично верещати, i свiт потихеньку зарухався далi, а разом iз ним нова фляга по колу. Всi потроху заспокоiлись, а алкоголь прибрав залишки важкоi розмови.

Але через деякий час я зрозумiв, точнiше, вiдчув краями зору та розуму, що нас стало бiльше.

Вiн з’явився не раптово. Не можна сказати, що вiн узагалi з’являвся, навiть не можна сказати, що я його раптом побачив. Таке враження, що вiн завжди сидiв, увесь вечiр мiж Ельзою i мною. Хоча я точно пам’ятаю, що там нiкого не було, але весь вечiр усi потроху рухались i перемiщались, i пiсля бенефiсу Джима, коли все завмерло, а потiм знову ожило, нас було вже не п’ятеро, а шестеро. Не знаю, чи зрозумiв я це першим, але першою вiдреагувала, як завжди, Ельза – центральна фiгура будь-якого вечора, вiд лiтературних читань до садомазохiстських оргiй. Передаючи вчергове флягу, вона, нарештi, вiдреагувала на чужака, одягненого чи то в балахон, чи то в простирадло, зойкнула, а точнiше гикнула i спробувала пiдвестись, але ситна вечеря та спирт утримали ii тiло на землi, тiльки злегка його похитавши.

– Ой, а хто ви? – вдруге гикнула Ельза, утримуючи баланс виключно завдяки флязi в правiй руцi та витрiщившись на незнайомця, хоча до цього вона кiлька разiв автоматично передавала йому вiскi.

На цей раз не тiльки я, але й усi iншi зрозумiли, що серед нас чужий. Незнайомець у вiдповiдь лише лагiдно всмiхнувся, звичним жестом узяв iз рук Ельзи флягу, сьорбнув, передав ii менi i склав руки на животi. Я зробив ну дуже великий ковток, сподiваючись, що пiсля цього видiння зникне, але воно тiльки почало злегка двоiтись. Я заплющив очi, думаючи, що незнайомець пiсля цього пропаде, але побачив лише, що тiтка Джинджер усе ще на мiсцi й продовжуе керувати масовими стратами, тому швиденько розплющив очi знову. Незнайомець сидiв на своему мiсцi й двоiтися перестав. Я передав флягу Єлен, що, не встигнувши як слiд вiдiйти вiд першого шоку пiсля монологу Джима, з легкiстю впала в другий, при якому вливальнi рефлекси були ще частково збереженi, а ось ковтальнi вже були геть вiдсутнi, й вона похлинулася. Спритний Бiллi встиг пiдхопити пiвфляжки, що випала з ii рук, дав вихiд своему стресу через вiдчайдушне плескання по пружнiй жiночiй спинцi.