Записки вільного мандрівника

Топаю хвилин сорок, а його ще й близько не видно. Добре, що вчора не послухав дядька вмазаного i не пiшов на Демидiвку, туди напевно дiйшов би пiд ранок, або мусив би ставати на привал бiля дороги. Іду дорогою вимощеною камiнням напевно ще за царя, але дорога збереглась, можна сказати iдеально. Хоч iти такою дорогою не дуже зручно. Бiля дороги зустрiв яблуньку невеличку, яка пригостила мене трьома яблуками. Подякував людинi яка ii тут посадила. Зазвичай я не iм того, що росте при дорозi, але тут так глухо, що напевно проiжджае не бiльше двох-трьох автомобiлiв на тиждень.

Скiльки часу iду ще не зустрiчав, не те що авто, але навiть коней чи велосипедистiв. Хоча велосипедний слiд бачив.

09:43 прийшов у Княгинине. Перейшов мiсток через рiчку Жабичi. У цьому селi бiля церкви повернув на право i пiшов вниз польовою дорогою на Лопавше.

12:23 i я вже у Хрiнниках. Тут трохи перепочив, з'iв морозиво. Спитав коротку дорогу на Вербень i вирушив в дорогу.

12:51 починаеться, всупереч моiм прогнозам невеличкий дощик.

Я пiдходжу до джерела, що бiля лiсу мiж Хрiнниками та селом Вербень. Дуже гарне мiсце. На пагорбi стоiть пам'ятник внизу джерельце, поряд альтаночка. Напився водички, набрав собi у флягу та iду далi.

14:01 пройшов лiс i заходжу у Вербень. На входi у село з двох протилежних сторiн дороги на стовбах електромереж зробили своi гнiзда двi лелеки. Коли я заходив вони були у своiх гнiздах. У одному бусол на однiй нозi й в другому. Це менi нагадало Грецький острiв Родос.

На якому при входi у нього з моря на двох великих колонах стоять олень та олениця, символи цього острова.

15:12 я вже у Пляшевiй. Мене пiдвiз дядько тракторцем, за що йому красно дякую.

16:38 зайшов у волинську область.

16:40 увiйшов в Берестечко…

    2013 рiк

Велосипедом по озерах

У мене залежнiсть. І зрозумiв це я лише вчора. Хтось не може без алкоголю, ще хтось губить себе наркотиками й цигарками. Моя ж не мае побiчних ефектiв, таких як головний бiль, ломка i тому подiбне.

Вона приносить менi лише задоволення.

Я жити не можу без «дози» мандрiв. Бiльшiсть людей коли повертаються пiсля такого вiдпочинку додому ще декiлька днiв вiдходять. А я навпаки. Втоми не вiдчуваю, ходжу деякий час в режимi «тревел». Ось i пiсля крайньоi подорожi бродив цiлий день мiстом, а думки моi були далеко вiд нього, у лiсi-полi. Я шукав воду, мiсце для ночiвлi, дрова. Вiв бiй з комарами, прокладав маршрут i визначав сторони горизонту.