Записки вільного мандрівника

Що пiсля вiдпочинку на природi, все що можна спалити без шкоди для довкiлля, потрiбно, спалити, дотримуючись при цьому правил пожежноi безпеки. (І обов’язково, зачекати поки все згорить, а рештки полум’я загасити й засипати землею.) Ну а те, що не можна спалити – забрати з собою i викинути в смiтник.

А тепер пiсля невеличкого лiричного вiдступу повернемось безпосередньо до походу. Отже, ми шукали мiсце для ночiвлi. Надивилось одне, але щось не так, надивились iнше, брудно, а прибирати не мае часу. І ми вирiшили ризикнути.

Вiддалятись по максимуму вiд людей, так щоб до настання темноти залишилась година на облаштування ночiвлi.

І ми зробили правильний вибiр. Чим далi ми вiдходили вiд цивiлiзацii тим менше було вiдходiв тiеi самоi цивiлiзацii. З кожним нашим кроком, природа брала свое. Трави ставали ще вищими та густiшими, дороги й стежки ставали ще менше помiтнi. Через деякий час стежки зробленi людиною зникли зовсiм. І стали зустрiчатись, лише, малопомiтнi стежини прокладенi дикими тваринами.

Аромати! Якi там аромати! Не чути запаху асфальту, автомобiльних вихлопiв. Вiдразу важко зрозумiти, що так пахне, а це пахне природа. Аромати рiзних трав, квiтiв, ягiд – зливаються в едину мелодiю. Вона попадае в тiло i душу не тiльки через нiс, а здаеться через усi органи чуттiв.

Отже, ми вiдiйшли вiд населених пунктiв, добрих десять кiлометрiв i все-таки знайшли мiсце для ночiвлi. Причому коли ми його побачили то якось одночасно зрозумiли, що це воно i сказала один одному про це одночасно.

Хоч в перший день пройшли ми не багато, та були трохи стомленi, адже взяли вiдразу досить високий темп. Крiм того, вiдчуття свободи й нових вражень добряче п’янило. Але знахiдка гарного мiсця для привалу нам надало сил i досить швидко ми облаштували все, що нам було потрiбно. Назбирали дров, запалили вогнище, облаштували мiсце для спання.

Прийшов час вiдпочити пiсля десятикiлометрового маршу. На вогнi смажилось м'ясо, в казанку заварювався чай. Ми фотографувалися, дiлились враженнями вiд першого дня в мандрах.

Їли смажене м'ясо, пили хороший коньяк, запиваючи це все гарячим ароматним чаем. Благодать. Ми не могли натiшитись красою яка нас оточувала. А вiдчуття, якi нас переповнювали в той момент, не можливо повнiстю передати словами, iх потрiбно вiдчувати. Хоча частково передати те, що ми вiдчували я спробою.

Глибоко вдихнiть, видихнiть. Закрийте очi i уявiть. Тиша. Час вiд часу лише чути звуки дикоi природи.