Записки вільного мандрівника

Не дивлячись на холод, спимо, як убитi, до години третьоi ночi. Але пiд ранок стае нестерпно холодно, тому прокидаемось щоб якось зiгрiтись. Ходимо по кущах шукаемо хоч щось у вогонь, а зуб на зуб не попадае. У тих же кущах знаходимо мiсцевого «Єтi». Вiн як справжня снiгова людина спить просто неба на старому погризеному матрацi. Його хтось напевно викинув, матрац, а не Єтi, за старiсть, от вiн i знадобився представникам мiсцевоi фауни. Проте вiн напевно звик до такого життя, на цей раз Єтi, а не матрац, спить як нiбито на вулицi не +5, а всi +17.

Не знайшовши дров, палимо зеленi кущi та все, що може горiти. У вогонь закидаемо кiлька каменiв. Та не подумайте, iсти у нас було, що, i ми ще не настiльки здичавiли та з’iхали з глузду щоб iсти камiння, через деякий час ми iх дiстали й сидiли на них щоб зiгрiтися. Розiгрiли трохи тушонки, заварили чай, перекусили. Якось зiгрiлися. Тут вже i ранок настав. Нас ще вистачае на десяток закидiв спiнiнгом i ми вирушаемо додому.

Втомленi, обвiтренi, пахнемо як копчена ковбаса (все зеленi гiлки, якi ми палили щоб зiгрiтись), проте щасливi iдемо додому. Гарно прогулялись, побачили людей себе показали. Нас переповнюють враження, спогади залишаються на все життя, ще мiсяць нас обговорюють всi колеги по роботi. А ми готуемось до сплаву по руслу, нашоi рiдноi рiчки, вiд Хрiнникiв до Рожища на наступний рiк, ще через якийсь час хочемо пройти всю рiчку вiд початку до мiсця впадiння ii у Прип’ять, або хоч до Украiнсько-Бiлоруського кордону.

Але це все плани, як вийде поживемо побачимо. Як вийшло обов’язково напишу.

    Вересень-жовтень 2011 року.

До мiсць козацькоi слави

Сьогоднi тринадцяте серпня 2013 року, на годиннику 11:30 i знову я стою бiля залiзничного мосту через рiчку Стир, що в районi вулицi Дубнiвськоi. Трохи менш як два роки назад, а саме двадцять третього вересня я зi своiм напарником у походах, Толiком також стояв бiля цього мосту.

Цього разу я сам i планую дiйти до Берестечка. На похiд думаю витратити два-три днi, тобто в четвер хочу бути на мiсцi призначення. Що з цього вийде, побачимо. Погода сприяе переходу. На вулицi не гаряче, дме легенький вiтер, гонить по небу хмари. Можливо на вечiр буде дощ, але, як кажуть: «Дождь десантника не мочит, дождь десантника бодрит».