Антивірус

Вiн вiдкашлявся, зробив широкий запрошувальний жест рукою i з поклоном проголосив:

– Посол фiзичного свiту в Заекраннi, просто людина, Сергiйко, – пiсля чого голосно стукнув палицею по блискучiй паркетнiй пiдлозi.

Їi Величнiсть Маплата кивнула головою: посла, звичайно, можна й треба було прийняти. Протокол цим не порушувався.

Роздiл 3

Його Величнiсть Серж Перший

Вiд усього побаченого Сергiйко розгубився. Ще б пак! Бiля столу стояв здоровий бородатий дядько в спортивному костюмi i, посмiхаючись, дивився на нього.

Зовсiм збивала з пантелику його зовнiшнiсть, особливо напис на футболцi. Поруч iз дядьком, у сукнi, якi вiн бачив тiльки в кiно – величезнiй, неймовiрно гарнiй, обвiшанiй коштовним камiнням i перлами, блискучiй, немов новорiчна ялинка, – i з ошатною золотою короною на високiй зачiсцi стояла королева. Їi гарне обличчi було трохи розгублене, губи складенi в легку усмiшку, очi суворi, але не сердитi. Королева уважно оглянула Сергiйка (той знiяковiв ще дужче) i перевела погляд на бородатого дядька.

Праворуч вiд дядька стояло дiвчисько в потертих джинсах, кросiвках й новiй фiрмовiй футболцi. Одяг був простим, але одразу видно, що недешевим.

– Хлопчику, як тебе звуть? – несподiвано й просто запитало дiвча.

Королева вiдразу залепетала щось про порушення протоколу, а Чипсет, з яким Дроник Сергiйка вже познайомив, почав називати iмена всiх присутнiх. Вiд кiлькостi титулiв – усiх цих Володарiв i Хазяiв, чипсiв i зчеплень, величностей i принцес – Сергiйко знiяковiв iще бiльше.

Дiвчисько зробило крок уперед i, нахабно дивлячись йому просто у вiчi, запитала про Сергiйкiв титул. Хлопчик не знайшов нiчого розумнiшого, як бовкнути: просто людина. Дiвчисько посмiхнулося, а Чипсет знайшов йому шикарний титул, вiдразу вигадавши щось про посла. Великий Процесор теж посмiхнувся, обличчя королеви пом'якшилося.

Тiльки дiвчина дивилася на нього неприступно й суворо, заклавши руки за спину й трохи вiдставивши убiк ногу. Труснувши головою, вiд чого ii гарне, золотавого кольору волосся рiзко зметнулося, вона раптом кинула:

– Подумаеш, посол… А побудувати Глюкландiю не можеш.

– Принцесо! – зойкнула тiтка.

– Інформо… – з докором промовив дядько.

Але шкiдливе дiвчисько крутнулось на мiсцi, вiд чого ii гарне волосся знову злетiло золотавою хвилею, i вискочило з кабiнету.

Сергiйко знiяковiв i почервонiв. Хто його знае, може, сказав щось не те i скривдив? Пiд поглядами Великого Процесора й королеви вiн почувався не зовсiм затишно.