Антивірус

А хто, власне, йому тут заважае? Вiн же король! Вiн найголовнiший! Вiн щосили стукнув долонею по столу. Усi замовкли, i тiльки мiнiстр науки, який повернувся до короля спиною й, мабуть, не почув удару, чистим i високим голосом продовжував щось доводити мiнiстровi захисту й нападiв. Нарештi, помiтивши, що всi затихли, замовк i вiн.

– Шановнi добродii мiнiстри! Вiд такоi балаканини у мене розболiлася голова. В армiю направляються сто тисяч, у мiнiстерство непродовольства двадцять тисяч, придушення смут i виявлення зрадникiв…

Сергiйко продовжував називати цифри, позначаючи на картках, кому й скiльки надаеться ресурсiв.

Коли вiн дiйшов до мiнiстерств продовольства, науки й iнших, не пов’язаних з вiйськовими потребами ресурсiв майже не залишилося. Роздiливши останнi жалюгiднi крихти мiж iншими мiнiстерствами, Сергiй задоволено вiдкинувся на спинку крiсла.

– Усе, Ваша Величносте? – запитав прем’ер-мiнiстр i важко видихнув.

– Усе, – вiдповiв король, – тепер можна й вiдпочити.

– Рiшення прийняте! – проголосив прем’ер-мiнiстр.

За столом усi, нiби за командою, заговорили, не дослухаючись одне одного.

Вiдразу вiдчинилися дверi i зайшов слуга. З поклоном вiн повiдомив:

– Ваша Величносте, термiнове повiдомлення Мiнiстровi придушення смут i виявлення зрадникiв.

Сергiйко кивнув головою. Мiнiстр пiдвiвся i поспiхом вийшов з кабiнету. Його не було лише кiлька секунд. Вiн повернувся блiдий i схвильований, у його руках бiлiв складений учетверо аркуш паперу.

– У краiнi бунт, Ваша Величносте, – мiнiстр схилив голову i не до мiсця клацнув закаблуками.

– Як бунт? Чому бунт? Хто дозволив?

– Глюки незадоволенi вашою полiтикою. Вони кажуть, що iм нема чим годувати дiтей, у магазинах неможливо щось купити, у краiнi високий рiвень безробiття, убогiсть жахлива, злочиннiсть росте… Тому вони й збунтувалися. Може, викликати вiйська? – Як!.. Адже щойно всi вони радiсно мене зустрiчали! Портрети, прапори й бiлi голуби… Хай живу я!..

– Це Глюкландiя, Ваша Величносте. Тут усе робиться швидко.

– Добре, – Сергiй не задумався анi на секунду i вирiшив так, як вiн свого часу вирiшував, граючи на комп’ютерi: – Зменшимо армiю на третину, а економiю роздiлимо мiж мiнiстерствами продовольства, науки й транспорту. Продовольства стане бiльше, i глюки заспокояться.

– Усе? – запитав прем’ер-мiнiстр.

– Усе… – з невеликою затримкою вiдповiв король.

– Рiшення прийняте! – знову проголосив прем’ер-мiнiстр.

Вiдразу вiдчинилися дверi i зайшов слуга.