Антивірус

«А раптом вiн i справдi винен? – думав вiн. – Хто iх розбере, цих мiнiстрiв? Я ж iх зовсiм не знаю. У Мiнiстерствi придушення смут i виявлення зрадникiв, напевно, багато фахiвцiв, нехай вони й розбираються в усiй цiй кашi».

– Пане Чипсет, – Сергiйко нахилився до Чипсета й тихесенько запитав його просто на вухо, – як ви думаете, що менi робити? Я вже нiчого не розумiю.

– Думайте, Ваша Величносте, думайте… Для цього ви сюди й прибули, щоб мiзки напружувати!

«Добре, що Чипсет попередив, щоб я нi з ким не знайомився й не водився, – продовжував мiркувати Сергiйко, – бо як друзiв заарештовувати? Сьогоднi ти з ним грався, а завтра до в’язницi? Жах… А вiн, виявляеться, зрадник! Як таке можливо? І що ж тепер робити? Степовики – ось вони, зовсiм поруч…»

Роздiл 5

Халепи Чипсета

Усе, що вiдбувалося в кабiнетi короля Глюкландii, вiдображалося на монiторi Великого Процесора.

Королева пiшла у своiх королiвських справах, не дуже цiкавлячись, що вiдбуваеться з Сергiйком та дворецьким Чипсетом, заздалегiдь знаючи, що Проця нiчого поганого не допустить. Для неi це було наче кiно iз заздалегiдь вiдомим хепi-ендом. Сам Великий Процесор i його донька Інформа не вiдриваючись спостерiгали за всiм, що вiдбуваеться. Арешти одного за одним мiнiстрiв не дуже стривожили Хазяiна й Володаря, але те, що через усi цi подii не встигли приготуватися до приходу степовикiв, було вкрай погано. Як завжди, велику справу знову забалакали великими балачками.

– Ну ось бачиш, тату, вiн усе робить по-старому! – хвилювалася принцеса.

 – Вiн погубить Глюкландiю! Треба термiново йому допомогти! Чому ти не скажеш Чипсету, щоб вiн утрутився? Чому вiн сидить за столом, немов якийсь пеньок?

– Нi, доню, ще е час. Нехай спробуе вибратися сам – отодi вiн одержить справдi безцiнний досвiд. Який сенс вирiшувати задачку з пiдказкою, так нiчому не навчишся.

Великий Процесор не встиг закiнчити думку. У кабiнет зайшов Дроник, який зараз замiняв Чипсета. Дроник був блiдий i похмурий. Його повiдомлення було коротким i тривожним.

– Лихо, мiй пане. На Заекрання напав Макровiр.

– Ох! – з жахом вiдхитнулася Інформа.

– Цього ще не вистачало! – Великий Процесор подивився на екран, де у своему кабiнетi продовжував безпомiчно борсатися Його Величнiсть Серж Перший. Поки поруч був Чипсет, Великий Процесор зовсiм не боявся нi за Сергiйка, нi за Глюкландiю, але зараз Чипсет був набагато потрiбнiший тут, у Головному палацi.

Великий Процесор забарабанив пальцями по столу.