Антивірус

– А ну злий… Б-р-р! Ой-ой-ой! – блаженно репетував Чипсет, здригаючись вiд дотику крижаноi води, i вiдразу просив: – Ще…

Сполоснувшись по пояс, мокрi, але задоволенi, пiшли до найближчого будиночка. На стукiт нiхто не вiдгукнувся. Те ж саме повторилося i в iнших. Тiльки тепер вони звернули увагу, що на вулицi нiкого не видно.

– Слухай, а село порожне! Глюкiв немае, – розгублено сказав водiй.

– От тобi й маеш…

Обiйшли ще кiлька будинкiв, але нiкого не знайшли. Було схоже, що село й справдi покинуте.

– Нiсенiтниця виходить! – рiшуче рубонув рукою повiтря Чипсет. – Нас носить по Заекранню як човен без керма й вiтрила: то в пiщану пустелю, то в спорожнiле село, а тим часом нас чекае Великий Процесор. Там зараз, мабуть, кожна секунда дорога. Треба брати ситуацiю у своi руки.

– Але як?

– Що ти мене запитуеш? Ти водiй чи я? Думай! От скажи, ми можемо самi призначити маршрут руху курсора?

– Нi. Це може зробити тiльки Великий Процесор зi свого комп’ютера у Головному палацi.

– Правильно. А назад? Ти ж можеш бортовим комп’ютером повернути курсор на кiлька операцiй назад? Полетимо задом наперед, га? По черзi скасуемо кiлька операцiй i в результатi знову опинимося в тiй точцi, з якоi ти вилiтав за мною, тобто бiля Головного палацу. Так можна?

Водiй на мить задумався.

– Знаете, пане Чипсете, я нiколи над цим не замислювався, але спробувати можна. Принаймнi в пам’ятi курсора записано десять попереднiх операцiй, тож, цiлком можливо, ви й маете рацiю.

Мимовiльнi мандрiвники, захопившись пошуком мiсцевих жителiв, а потiм обговоренням можливостi повернення до Столицi, навiть не звернули уваги, як далеко вони вiдiйшли вiд курсора. Не ховаючись, зовсiм вiдкрито вони прямували серединою вулицi, голосно розмовляли i мало за це не поплатилися. Першим почув пiдозрiлий шум Чипсет. Вiн смикнув водiя за руку й упав у високу траву бiля напiвзруйнованого кривого паркана. Водiй упав поряд.

– Т-с-с! – Чипсет приклав палець до губ.

З провулка з’явилася танкетка, на баштi якоi сидiло трое солдатiв у чорнiй формi.

– Солдати Макровiра! Вiрусники…

Танкетка прогрюкала повз них, залишаючи за собою хмару пилу.

– Справи кепськi! Якщо роз’iжджають танкетки, значить, захоплено силовi станцii. Тому, до речi, i курсор запрацював. Мабуть, Головний палац захоплено. Як там Великий Процесор?

Пригинаючись, перебiжками, уникаючи вiдкритих мiсць, вони гайнули до курсора.