Антивірус

Ви його приймете в лiжку чи вам буде завгодно одягтися?

Як швидко пролетiла нiч! Сергiйковi здаеться, що вiн зовсiм не встиг виспатися й вiдпочити, але нiчого не вдiеш, бо вiн одразу пригадуе вчорашню Велику Балаканину, степовикiв i неподiленi ресурси.

– Звичайно одягтися, i чимскорiш. Де можна вмитися? Із тазка? Невже водопроводу немае? Ну ви даете! – здивувався король i вiдразу замовк, згадавши, що, фактично, вiн говорить сам про себе. Король же тут вiн, а значить, i вiдповiдае за все, навiть за те, що в палацi дотепер немае водопроводу.

За кiлька хвилин, умитий i причесаний, щоправда, голодний, Сергiйко вийшов до прем'ер-мiнiстра.

– Ваша Величносте, вибачте за такий раннiй вiзит, але справи чекати не можуть. Ось розподiл ресурсiв. Ви його затвердите?

Сергiйко став вивчати поданий йому аркушик. В очi кинулося, що основнi ресурси були спрямованi на науку, освiту, на виробництво продовольчих i непродовольчих товарiв.

– В армiю лише двадцять тисяч чоловiк? З ким же ми зустрiнемо степовикiв?

– У мирний час чисельнiсть армii не повинна перевищувати одного вiдсотка населення.

Це загальновiдома iстина. Адже ii треба утримувати – а це грошi, i чималi. Звiльненi ресурси ми направили на науку, яка допоможе розробити новi види зброi…

Прем'ер-мiнiстр пояснював Сергiйковi принципи побудови держави, а той сидiв з яскраво-червоними вiд сорому щоками. Полiз керувати державою, не знаючи найпростiшого. От дурень! Добре хоч вистачило тями вчасно передати справи розумним людям.

Сергiйко ще довго сидiв з прем'ер-мiнiстром, вивчаючи, як Велика Балаканина за минулу нiч розподiлила ресурси. Це, виявляеться, було зовсiм непросто, i Сергiйко переконався, що його рiшучiсть у цiй важливiй i складнiй справi – зовсiм не головне. Прем'ер-мiнiстр не раз брав у руки олiвець i починав рахувати, обгрунтовуючи тi чи iншi цифри, до яких у Сергiйка виникали питання.

Голова пухла вiд цифр, але Сергiйко уважно слухав, що говорив йому прем'ер-мiнiстр. У цю мить вiн зрозумiв, що саме було головним у науцi керування державою… І зовсiм не шабля, якою Сергiйко ранiше бездумно махав, приймаючи найважливiшi рiшення.

Вiн немовби рубав цiею уявною шаблею на всi боки, не замислюючись, не прораховуючи наперед, а результати такого керування вели до загальноi поразки. Головним у керуваннi виявився звичайнiсiнький олiвець, яким прем'ер-мiнiстр робив розрахунки. І Сергiйковi дуже хотiлося вiрити, що саме цi розрахунки приведуть Глюкландiю до перемоги.