На нашем сайте вы можете читать онлайн «Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Триллеры. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Автор
Жанр
Дата выхода
26 мая 2021
Краткое содержание книги Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Олександр Дан) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
У центрі сюжету книги — історія Роберта Бланша — адвоката, життя якого розділено на дві частини. Перша частина — це реальність, друга — це світ його сновидінь. Одного разу у світі сновидінь він потрапляє до психолога, який влаштовує йому гіпнотичний сеанс. Відтоді його життя круто змінюється. Саме цей сеанс невдовзі призведе до низки карколомних подій у його житті. В основу твору покладено реальні події.
Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Його пальцi, як масажний прилад, приемно ковзалися по волоссю, не залишаючи недослiдженим i дюйм черепа пацiента.
– Якщо це допоможе, док… Я не знаю, фобiя це чи нi, але я вiдчуваю у потязi нестерпний дискомфорт.
Лiкар зовсiм не звернув уваги на слова Роберта i продовжував обмацувати його голову, потiм задумливо вимовив:
– Чому так? Як менi вiдомо, залiзничний транспорт – найбезпечнiший.
Але зненацька зупинився i, не знiмаючи рук з голови Роберта, нахилився до його обличчя впритул i швидко запитав:
– А чим вас так лякае потяг?
– Це все через трощу пiд Ленброук Гроув у Лондонi.
– Так-так-так, – швидко промовив психiатр, – розповiдайте.
– Це було давно, здаеться, у жовтнi 1999 року. У Редiнгу вранцi перед самою посадкою у вагон менi рiзко стало зле просто на перонi. Сталося сильне запаморочення, i менi здалося, що на мить я навiть втратив свiдомiсть. І тут у мене виникло видiння. Я побачив, що лежу серед загиблих людей помiж нагромаджених уламкiв вагона, повного закривавлених трупiв. Я навiть вiдчув вогонь на обличчi вiд полум'я, що охопило вагон.
– Педдiнгтонська троща, – згадав доктор Фрiдман, – я читав про цю подiю в газетах.
– Так. Вiдтодi я уникаю потягiв. Я думаю, що то було для мене застереження з неба, знак. У мене i зараз перед очима стоiть той вагон – гора понiвеченого металу й обгорiлi тiла. То було жахливо.
Доктор Фрiдман слухав розповiдь Роберта, не припиняючи обмацувати його голову.
– Видiння, кажете, – вимовив лiкар пiсля того, як Роберт замовк. – Там, здаеться, усе сталося через свiтлофор? Та-а-ак… А бiльше нiяких видiнь у вас не було?
– Нi, пане лiкарю, – невпевнено вiдповiв Роберт.
Тим часом пiсля ретельного обстеження черепа психiатр знову перейшов до очей та язика пацiента.
– Розтулiть ще раз, будь ласка, рот… Ширше, будь ласка, i покажiть менi язика.
Здавалося, що вiн шукае дiагноз, написаний десь у ротовiй порожнинi.
– Так-та-а-ак… То що ви кажете? Нiчим серйозним не хворiли? – спитав лiкар, розглядаючи горло Роберта. Вiдповiдi вiн i не очiкував, оскiльки рот Роберта був широко розтулений.





