Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Одного разу, пригадую, мене сплутали з сером Ентонi Хопкiнсом. Навiть попросили автограф. І що ви гадаете я зробив? Я дав автограф! А одного разу в Ізраiлi…

І вiн почав розповiдати чергову веселу байку. Час вiд часу очi старого вiд смiху мокрiли сльозами. Роберт зауважив про себе, що давно не зустрiчав бiльш життерадiсноi людини, нiж цей старий.

Пiд ранок Роберта розбудив дзвiнок вiд помiчника шейха Мехмета. Той схвильовано повiдомив, що пан Зiмме лежить у реанiмацii з iнфарктом у тяжкому станi, а вони маються пошуками нового гемолога.

Тому потрiбно обов'язково переробити всi документи, де заявлено пана Зiмме як експерта.

З цiеi митi у Роберта виникла пiдозра про спробу навмисного зриву угоди.

Вiн негайно зателефонував своему шефовi i повiдомив про подiю.

Щоб не зiрвати угоду, арабська сторона поспiхом викликала гемолога iз Ізраiлю. Але той, аргументуючи зайнятiстю в iнших експертизах, вiдмовився. Те ж трапилося i з гемологом iз Бельгii. Аж тут з Ізраiльськоi алмазноi бiржi запропонували професiйного гемолога з Гвiнеi, який саме в цей час знаходився у Великiй Британii.

Служба безпеки шейха швидко перевiрила персону гемолога i пiдтвердила, що громадянин Гвiнеi пан Коне – вiдмiнний фахiвець, який уже впродовж тридцяти рокiв працюе в цьому бiзнесi, надаючи своi послуги в Захiднiй Африцi, Анголi i ПАР.

Пана Коне невiдкладно було викликано до Лондона i представлено шейху.

Як виявилося, пан Коне був нижче середнього зросту, кремезним, чорношкiрим i дуже чемним шiстдесятирiчним чоловiком.

Вiн чудово спiлкувався французькою та англiйською.

Того ж дня з ранку до банку пiд'iхав бiлий Майбах Landaulet, з якого вийшов шейх зi своiм помiчником. Охорона i партнери шейха вже стояли бiля входу i чемно його вiтали.

Пiсля виконання всiх формальностей до кiмнати для проведення перемовин увiйшли представники обох сторiн.

Першим увiйшов шейх, за ним – два його кремезнi охоронцi i трое арабiв, партнерiв шейха. Усi, крiм охоронцiв, були одягненi в довгi просторi сукнi бiлого кольору з тонкоi бавовни, з великою хусткою на головi, що утримувалася подвiйним вовняним джгутом чорного кольору.

Охоронцi в чорних костюмах, кольорових краватках, бiлих сорочках i з незворушними кам'яними обличчями розташувалися по кутках кiмнати. За зовнiшнiм виглядом вони, очевидно, були американцями. Їхня поведiнка, зачiски i квадратнi пiдборiддя видавали колишнiх бiйцiв спецформувань армii США – командос або морських котикiв.