Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Другий, чоловiчий, вiдгукувався лише луною в його головi, але розiбрати слова чоловiка наразi чомусь було дуже важко, i Роберт вирiшив повнiстю розслабитися i спробувати розiбратися, що ж вiдбуваеться з ним насправдi. Зненацька все почало прояснюватися, i голоси стали цiлком зрозумiлi. На мить Робертовi здалося, що вiн сам бере участь у дiалозi.

Аж раптом вiн усе зрозумiв…

Роздiл 8

З портативного диктофона, що самотньо стояв на столi перед Тревором, доносився м'який голос Аманди:

«Спiть спокiйно, глибоко… Ви занурюетеся в глибокий сон… Глибше… Ще глибше…»

Зробивши невелику паузу, Аманда продовжила:

– Треворе, ви можете говорити, то говорiть.

– Сорок… один… – повiльно i невиразно вiдповiв Тревор.

– Добре… Добре… – розмiрено i рiвно промовила Аманда, – а як вас звуть?

– Тревор, – голос звучав невиразно i ледь чутно.

– Добре, Треворе. Зараз ми повернемося на два днi в минуле. Де ви знаходитеся?

– Женева, – тихо вiдповiв Тревор. – Готель… Великий номер…

– Що ви бачите навколо себе? – запитала Аманда.

– Дiаманти… Сейф… – невиразно промовив Тревор, ледве ворушачи губами.

У цьому мiсцi почулося якесь клацання. Це був дефект плiвки або запис тут було перервано. Та за мить запис вiдновився.

– Добре, Треворе. А зараз ми повернемося до вчорашнього дня. Ранок… – упевнено i твердо вимовила Аманда.

Несподiвано з диктофона почувся чiткий голос Тревора:

– Аманда?! Я нiчого не бачу… Що трапилося? Як вона це зробила? – здивовано запитував голос.

– Треворе, я ввела вас у гiпнотичний сон. Ви пiд впливом мого навiювання, – голос Аманди звучав повiльно i твердо. – Я хочу, щоб ви повернулися у вчорашнiй день…

– Амандо, Амандо, усе о’кей, до бiса вчорашнiй день! Я нiчого не бачу… Я тут… Це сон? Ви – мiй сон? Я так розумiю… – схвильовано вимовив Тревор.

Аманда ввела Тревора в гiпнотичний сон, але вiн чомусь повiвся не так, як поводяться зазвичай пацiенти. Його тiло напружилося, повiки почали пульсувати, i вона вирiшила негайно припинити сеанс.

– Треворе, ви в гiпнотичному снi. Спробуйте заспокоiтися. Усе добре, – голос Аманди був також схвильованим, але залишався твердим. – Я зараз почну вiдлiк, i ви прокинетеся.

– Стоп, Амандо. Зупинися! – запанiкував Тревор. – Не треба! Як вам пояснити?… Це для мене единий шанс iз тисячi! Навiть якщо вiн прокинеться, переконай його ще на один сеанс.

– Хто – прокинеться? – перепитала здивована Аманда.