Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

Ви просто вислухайте мене, не перебивайте, i, можливо, усе зрозумiете…

І голос з диктофона повiдав неймовiрну iсторiю про життя Роберта на протилежному боцi сновидiння, про щоденники, в якi вiн записував усе, що вiдбуваеться з Тревором, про переживання i сумнiви в реальностi свого свiту.

Аманда слухала розповiдь уже вдруге, уважно дивлячись на Тревора. Вона була здивована, захоплена i заiнтригована тим, що чула. Усерединi Тревора жила зовсiм iнша людина, про яку той навiть не здогадувався i яка ось уже майже тридцять рокiв спостерiгае за ним iзсередини свого сновидiння.

Роберт, справдi, вважав, що зараз вiн спить i бачить сон. Вiн нiяк не мiг вплинути на життя чи вчинки Тревора, нiяк не мiг проявитися, як це зазвичай бувае при роздвоеннi особистостi, але вiн прагнув самостiйно розiбратися в собi i визначити, де реальнiсть, а де сновидiння.

– …Мiй свiт майже такий же, яким я бачу свiт Тревора у своiх сновидiннях, – продовжував Роберт, – але ми з ним абсолютно рiзнi, живемо в рiзних краiнах, у нас рiзне коло знайомих, рiзнi професii, робота i водночас мiй свiт я щохвилини, щосекунди сприймаю як реальнiсть.

Та iнших снiв у своему життi я не бачив. Тiльки один – про Тревора.

Розмова так захопила Аманду, що вона зовсiм втратила вiдчуття часу, а голос усе говорив i говорив. У його оповiданнi було щось фантастичне, але це була розповiдь здоровоi, як здавалося, людини, яка об'ективно оцiнюе все навколо, людини, яка шукае вихiд iз ситуацii, в якiй опинилася.

Аманда спробувала перервати сеанс, але голос просив не робити цього. Вiн потребував спiлкування, вiн шукав вiдповiдi на своi запитання. Аманда з подiбним явищем зiткнулася вперше, i тому ii думки кружляли тiльки навколо роздвоення особистостi. Іншого пояснення зараз вона поки що припустити не могла.

«Так, саме дисоцiативний розлад особистостi, але в якiйсь дивнiй, неправдоподiбнiй формi», – мiркувала Аманда, поки голос усерединi Тревора розповiдав про iнший бiк свого життя.

І тут Амандi спало на думку:

– Роберте, якщо ваше життя настiльки реальне, то чи е у вашому свiтi психологи або психiатри?

– Звичайно, е… Напевно. Сподiваюся, що е, – невпевнено вiдповiв Роберт. – Ви вважаете, що я божевiльний?

– Нi, Роберте, що ви, – швидко вiдповiла Аманда. – Я ось про що подумала… Хочу вам дещо запропонувати… у тому, вашому життi. Але ви маете поставитися до цього дуже серйозно.