Канікули для Інформи

На вiдмiну вiд тiтоньки Фло, Архiват упiзнав гостя одразу й без коливань:

– Дронику! Що ж ти, рибко моя, не впiзнаеш королiвського блазня? Ану збирай на стiл! Гiсть у нас дорогий: блазень самого Великого Процесора!

– Нi, дядечку Архiвате, з обiдом доведеться зачекати, – Дроник рукою зупинив тiтоньку Фло, яка вже направилася мити руки.

– Щось трапилося? – стривожився корчмар.

– Трапилося, – пiдтвердив несподiваний гiсть i тихо сказав йому на вухо: – Зникла принцеса Інформа…

– Та що ж вона така безталанна, – прохрипiв Архiват.

 – Красуня дiвка, а все з нею якiсь пригоди трапляються…

Дроник коротко розповiв, що вiдбулося в останнi днi, як зникла Інформа i з якоi причини вiн опинився у Глюкландii.

– …І от я був знайшов файл з даними на цих людей, але без розвiдки сунутися туди побоявся, а тут дивлюся – Глюкландiя! А раз мiсто на мiсцi, то куди з нього могла подiтися корчма «У скаженого пса»? А раз е корчма, то i дядечко Архiват у нiй командуе. Ось така iсторiя.

Чи знаете ви кого-небудь у цьому Персоналi? – запитав блазень.

– Та як не знати! – сплеснув руками старий списоносець. – Там мiй колишнiй байт живе. Я пiд його проводом, вважай, рокiв з п'ять чоботями гупав та куряву ковтав, вiн менi за брата рiдного буде. От пообiдаемо та й пiдемо до нього. Вiн у Персоналi глюк шановний.

– Нi, дядечку Архiвате, обiдати нема часу. Як подумаю, що принцеса Інформа десь там у полонi невiдомо в кого, так менi шматок хлiба в горло не лiзе.

Та й Сергiйко з Чипсетом у фiзичному свiтi чекають. Ось знайдемо принцесу, звiльнимо ii, тодi я обов'язково приiду до вас на обiд.

– А його милiсть пана Чипсета приведеш? Про Його Величнiсть Сержа Першого я й мрiяти не смiю…

– Обiцяти не можу, як же я за Чипсета обiцятиму? Але запрошення ваше передам обов'язково.

– Ну що ж… Причина поважна. Фло, рибко моя, святковий обiд скасовуеться. Збери нам з Дроником по бутерброду на дорогу й налий пляшечку шинушаси… А то, мабуть, байт Флетрон без цього зi мною i розмовляти не стане.

Скаже, що я жмикрут, для колишнього байта ковток шинушаси пошкодував…

Нашвидку зiбравшись, Архiват з Дроником рушили до Персоналу. Дорогою Архiват невтомно розпитував про Його Величнiсть Сержа Першого. Дроник вiдповiдав, що знав. За розмовами вони й не помiтили, як дiсталися околицi селища, мети своеi короткоi подорожi.

Архiват, не стишуючи ходи, впевнено крокував неширокою чистою вулицею.