Канікули для Інформи

Удалинi вже з'явилася електричка, верескнула густим пронизливим свистом, пролiтаючи залiзничний переiзд, i почала гальмувати бiля платформи. Інформа злякано позадкувала.

– Не бiйся… – дядько Василь пiдхопив важкi сумки. – Давай за мною.

– Давай, давай, доню, – пiдбадьорила принцесу тiтка Марiя, – тут нiчого страшного немае…

Інформа несмiливо проштовхнулася до тамбура вагона й зморщилася вiд важкого неприемного запаху. Тамбур був заставлений сумками й клумаками найрiзноманiтнiших кольорiв та видiв.

У протилежних дверей стояли двое молодикiв i палили, вiд чого сморiд ставав зовсiм нестерпним.

– Що, доню, не подобаеться? Терпи! Краще погано iхати, нiж добре йти, – посмiхнувся дядько Василь, немов вибачався.

Вагон рiзко смикнуло й поволокло. Інформу кинуло на курцiв, i один з них ледь не потрапив дiвчинi сигаретою в око.

– Вибачте, – чемно попрохала хлопцiв принцеса, – може, ви припините це робити? – i вона вказала пальцем на сигарету.

– Не подобаеться – йди пiшки, – буркнув той у вiдповiдь.

– Або iдь у таксо, – реготнув другий.

– Ти чого сирiтку кривдиш? – грiзно втрутилася тiтка Марiя.

– Стули пельку, бабо, доки…

– Баба? Це хто тут баба? Я баба? Ах ти ж… Ах ви ж… Ах ви ж бандити малолiтнi! Маркомани нещаснi! Рятуйте, люди добрi! Василю, викликай ОМОН! Я вам дам бабу!

Тiтка Марiя схопила важку сумку i з розмаху в'iхала одному з курцiв у плече.

– Та ти що, стара вiдьмо, – потираючи забите мiсце, розгублено промовив хлопець, – здурiла чи як?

– Я – стара вiдьма? – вдруге сумка полетiла нахабi вже в голову.

Пiдлогою розсипалися i застрибали густо червонi великi яблука. Тiтка Марiя по-войовничому вперла руки в боки, а дядько Василь завбачливо зняв i сунув до кишенi окуляри. Пасажири вiдхитнулися назад i приготувалися до бiйки. Бiльшiсть пiдтримувала вiдчайдушну тiтку, тому що iх теж дiстав тютюновий сморiд. Меншiсть, що складалася з курцiв, тримала сторону молодих нахаб, правда, мовчки.

Невiдомо, чим би це все скiнчилося, якби дверi у тамбур не вiдкрилися, з силою вдавившись у натовп, i з мiжвагонного переходу не показалася голова в синьому форменому кашкетi.

– Громадяни, приготуйте квитки для перевiрки! – офiцiйним тоном сказала голова.

Обидва курцi кинулися у глиб вагона, запекло проштовхуючись крiзь натовп пасажирiв.

– А ви куди дивитеся? – войовничо накинулася тiтка Марiя на контролерiв.