Таємниця Великого Сканера

Ледь мова заходила про Заекрання, пригоди оживали в пам'ятi, й дiти називали одне одного тiльки цими не зовсiм звичайними iменами.

– Радий бачити вас у гостях! Щиро кажучи, оце кого не чекав… Приемний сюрприз, пане Великий Процесоре!

– Можливо… Можливо… – промовив гiсть, як здалося Петьковi, трiшки сумно i схвильовано.

– Щось сталося, пане Великий Процесоре?

– Сам не знаю, – Великий Процесор розвiв руками, – слово честi, не став би тебе турбувати. Хотiв звернутися до Сергiйка, та в нього комп'ютер вимкнутий.

– Вiн поiхав на мiсяць до бабусi, в село. Сергiйко ж завзятий рибалка, а там класне озеро, вiн розповiдав! Вiн там навiть коропа спiймав одного разу.

– Добре, добре, про це iншим разом поговоримо. Я, безумовно, радий його успiхам у риболовлi, але в мене справа набагато серйознiша.

Рикпет насторожився: вiн знав, що Великий Процесор одного разу само особисто знищив iнтерфейс, який пов'язував фiзичний свiт i Заекрання, i якщо вiн сам пiшов на контакт, то справа, поза всякими сумнiвами, дуже серйозна.

– Бачиш, Рикпете, в нашому свiтi, якi у вашому, е космiчний простiр, планети, зiрки й такi iншi космiчнi штуки. Ти ж грав у «Подорож до планети Ц»?

– Звичайно! Дiйшов до третього рiвня. Складна iгра, скажу я вам…

– Про це пiзнiше. До речi, нiчого там складного нема, та мова не про це. Два тижнi тому я отримав звiдтiля досить тривожне повiдомлення, можна сказати, сигнал SOS. У листi було написано, що на планетi Ц з'явився таемничий вiрус.

Вiн не вбивае глюкiв, а нiби переформатовуе, пiсля чого вони стають зовсiм iншими. Лист написаний плутано й незрозумiло: що за вiрус, яке намагалися застосувати лiкування, хто займався цiею справою – про це нi слова. До речi, лист без пiдпису, бо не можна вважати пiдписом слова «Комiтет усепланетного порятунку». Що за комiтет? Хто його обирав чи призначав? Загалом, морок i туман…

– Дiйсно, зрозумiлого поки що мало, – пiдтвердив Рикпет.

– Так ото ж… Я обмiркував цю справу й вирiшив послати на планету експедицiю.

Треба було навiч побачити, що там вiдбуваеться. Експедицiю очолив професор Сидиром. Надзвичайно розумний глюк! За свое життя вiн прочитав стiльки книжок, переглянув стiльки рiзних фiльмiв i вивчив таку кiлькiсть програм, що тобi, напевне, й не снилося. Допомагати йому в цiй справi зголосилася Флоппi Дi, дiвчина, теж досить освiчена, розумна та енергiйна.

Тут Великий Процесор замовк, сумно втупився в пiдлогу.