Вихідний формат

Кiлькiсть роззяв пiд вiкнами корчми неухильно зростала, й вони були вже настiльки збудженi, що почали давати поради.

– Агов, Брейку, зайди до корчми та вiдбий цим дятлам бебехи! – горлав мiсцевий тесля.

– Треба здерти з них компенсацiю за пошкоджене цебро та вiдсудити моральнi збитки, – пiдтримав теслю адвокат, який намагався знайти собi заробiток.

– Пики начистити! – волав вiдомий по всiх усюдах хулiган та забiяка.

Брейк, мабуть, вирiшив скористатися останньою порадою, закасав рукави та зайшов до корчми.

Тим часом вояки, якi вже скiнчили обiд, надягали на себе спорядження. Розлючений батько побачив Рикпета та Кадима у повному бойовому виглядi, з автоматами на грудях – i на мить зупинився, але вiдступати пiд поглядами чисельних односельцiв було приниженням. Вiн нагнув голову, мов бугай, i пiшов на тих, хто образив його доньку. Вони пiдняли автомати: Рикпет спрямував зброю на господиню, Кадим на Брейка. Рикпет простяг руку до Фемiни.

– Грошi! – наказав вiн.

Очi в господинi розширилися вiд подиву.

– Якi грошi? – розгублено перепитала вона.

– Усi! – гримнув Рикпет.

Кадим зi своею жертвою обiйшовся взагалi без розмов. Автомат у його руках стрепенувся, полетiли вiдстрiлянi гiльзи, а стелю над головою Брейка, який i далi наступав на воякiв, пропорола черга. На густу чуприну батька-невдахи посипалися тиньк i крейда, а трохи по тому на пiдлогу просто перед обуреним Брейком гепнулася люстра. Вiд несподiванки той присiв, господиня сплеснула руками та притисла долонi до щiк. Глядачi охнули, а дiвча, яке стало причиною цього погрому, з переляку закричало.

Брейк зупинився, господиня застигла, мов египетська мумiя, подумки пiдраховуючи збитки та проклинаючи ту годину, коли вирiшила вiдкрити в цьому малому мiстечку свою корчму. Рикпет, не кажучи й слова, наблизився до неi, застромив руку в кишеню на фартусi, куди лише десять хвилин тому вона сховала так тяжко зароблений золотий. Пiдкинув на долонi монету, що тьмяно блиснула, й звернувся до Кадима:

– Запитання?

Кадим похитав головою: запитань не було.

– Гайда!

– Без проблем.

І вони швидким кроком вийшли з корчми, хоча й трохи забарились у вузьких дверях. Натовп погрозливо забурчав, але тут-таки й принишк, коли хтось зазирнув у темнi зiницi автоматних стволiв.

– Ха! – промовив Рикпет.

– Хо! – вiдлунням пiдхопив Кадим.

І обидва, крокуючи в ногу, не випереджаючи одне одного анi на сантиметр, попрямували до виходу з мiстечка шляхом, який вiв до долини Випадкових Чисел.