Справа зниклої балерини

Одразу оцiнивши ii аромат, Тарас Адамович подумав, що балерину цей хлопчина знайшов би тiльки тодi, якщо вона сама прийшла б у полiцiю. Однак нiчим не виказав невдоволення, натомiсть, вiдсьорбнувши з чашки, подякував кивком. Звiв очi на молодого слiдчого, промовив:

– Фiлiжанка мае бути втричi меншою, у вiддiлку найлегше готувати каву по-вiденськи – просто заливати змеленi зерна гарячою водою, але не окропом. Молоти треба безпосередньо перед приготуванням. І нiякого цукру.

Хлопчина вiдкрив рот i хотiв було прокоментувати почуте, але спромiгся тiльки вичавити з себе:

– Так, пане.

Тарас Адамович вiдставив чашку й занурився в папери. Пробiгав очима рядки, вчитувався у суперечливi моменти, порiвнював написане на рiзних аркушах. Потiм пiдвiв голову i запитав у молодого полiцiянта:

– Свiдчення сестри балерини записували особисто ви?

– Т… – так, пане.

– Вашi враження?

Хлопець замислився.

– Сумна, вона була дуже сумна.

– Чому, на вашу думку?

– Бо, – вiн зам’явся, – вона назвала прiзвища… Це нашi кращi слiдчi, але…

Галушко з розумiнням кивнув:

– Але свiдчення в неi брали ви.

Хлопець почервонiв.

– Бiльше вас нiчого не здивувало?

– Перед виступом… вона сказала, що не могла знайти сестру перед ii виступом, iнша балерина бачила, як Вiра Томашевич говорила з якимось бородатим чоловiком. Мирослава… Томашевич сказала, що не знае, хто це мiг би бути.

– Так, це непокоiть. Але ж у балерин купа залицяльникiв.

Хлопчина почервонiв ще бiльше.

– Однак потiм Вiра Томашевич вийшла на сцену й танцювала, – вiн потер виголене пiдборiддя, вiдклавши теку, пiдвiвся.

– Дякую вам за каву, пане Менчиць.

Хлопчина злякано звiв на нього очi.

– Я… прошу, пане.

– Я подумаю над цiею справою. А вам раджу…

Що вiн мiг порадити юнаку, на якого звалили не найпростiше розслiдування?

– Навчiться готувати каву, пане Менчиць. Нерiдко саме павза на каву давала менi змогу очистити думки й прийняти правильне рiшення.

Широка усмiшка була йому вiдповiддю.

– Дякую, пане Галушко.

– До зустрiчi, пане Менчиць.

Хлопчина супроводжував його до дверей. Титулярний радник Репойто-Дуб’яго попрощався ранiше – поiхав на зустрiч iз губернатором. Тарас Адамович повiльно рушив на рiдну Олегiвську, тягнучи слiдом за собою тривожнi думки.

Надто багато збiгiв. Недобрими були його передчуття. Мiхал Досковський з’являвся у Киевi зрiдка.