Справа зниклої балерини

Мiра Томашевич сказала худорлявому слiдчому, якому бракувало вмiння варити каву, що чекатиме на нього щоранку в скверi бiля фонтана – в перервi мiж першою та другою лекцiями. Тож якщо в пана Менчиця виникнуть додатковi запитання, йому нескладно буде ii знайти.

– Що ж, чудово, – сказав Галушко молодому слiдчому, – я зустрiнусь з Мирославою Томашевич завтра зранку.

Тiнь смутку лягла на обличчя пана Менчиця пiсля цих слiв. Певно, вiн уже мав додатковi запитання до сестри балерини.

Вона помiтила його першою. Виринула з-за струменя води, вiдстукала пiдборами три кроки, зупинилась в очiкуваннi.

Чи то, вийшовши з будiвлi курсiв, одразу завважила його згорблену постать iз валiзкою в руках, чи раптово натрапила оком на знайоме обличчя, яке незвично було бачити в цьому скверi.

– Доброго ранку, Тарасе Адамовичу.

– Доброго ранку, панно Томашевич, – i вiдразу зазначив, аби не витрачати час на зайвi розпитування: – Я говорив з паном Менчицем.

Мирослава мовчала. Чекала. Сказати iй зараз те, що збирався, означало б узяти на себе велику вiдповiдальнiсть i купу клопоту на додачу.

Тодi можна забути про спокiйне розмiрене консервування, можливо, вiн навiть пропустить перiод дозрiвання останнiх томатiв, якi зазвичай найсолодшi. З цибулевим конфiтюром уже виникли проблеми, про якi зараз не хотiлось думати. А ще вiн так i не прочитав листа вiд мосье Лефевра, а от-от мае прийти ще один – вiд гера Дитмара Бое з ельзаського Кольмара.

Гер Бое почав розiгрувати дебют двох коней, Тарас Адамович мав намiр перетворити його на дебют чотирьох коней.

Це мала бути цiкава партiя. Аби-то балерина зникла, примiром, у сiчнi чи лютому, коли сад та город давали йому перепочинок!

– Я вiзьмуся за вашу справу, – нарештi Тарас Адамович вголос вимовив те, над чим розмiрковував весь час пiсля першоi зустрiчi з Томашевич. І одразу подумав, що жоден з керiвникiв розшуковоi частини не схвалив би його рiшення почати приватне розслiдування.

– У Росiйськiй iмперii, на вiдмiну вiд наших захiдних сусiдiв, це неприйнятно, – сказав би педантичний Репойто-Дуб’яго.

– Хiба що вам добре за це платитимуть, мiй друже, – сказав би Спиридон Асланов, якого вiдправили у вiдставку через хабарництво.

– За наказом iмператора закрили навiть довiдковi бюро, бо iхня дiяльнiсть нагадувала розшукову. Державний розшук не мае бажання конкурувати з приватним. Це може бути небезпечно й непросто, – завважив би Красовський, який дуже обережно спiвпрацював iз кримiнальним свiтом Киева.