Кинджал проти шаблі

Однак ноги вже понесли ii вперед, до коханого! Забувши про все на свiтi, попiвна кинулася до нього, пригорнулася до могутнiх грудей:

– Іванку, чому ти це робиш?! Чому?!

Вiд нього йшов просто пекельний жар, для Олександри це було нове, невiдоме ранiше вiдчуття: хотiлося, щоб милий мiцнiше обiйняв ii, щоб взяв ii обличчя у своi широкi долонi, щоб iхнi губи знову злилися в поцiлунку, як тодi…

Руки Іванка стисли дiвочi плечi, Сашунька побачила дику люту пристрасть у його божевiльних очах i злякалася: зараз вiн зробить iз нею щось страшне, непоправне – те саме, чим лякала тiточка Марта!!! Закоханi пильно дивилися одне на одного й переривчасто дихали, не рухаючись.

– Нi, так не можна! Не по-людськи це! – закричав Іванко, але вiдразу ж пригорнув попiвну до свого гарячого тiла. Руки князя ковзали по ii спинi вгору й донизу, Сашунька притискалася до коханого щосили. Іванко завмер, не розтискаючи обiймiв, тодi вона оповила руками його шию, припала до його вуст, почала цiлувати як божевiльна, намагаючись у такий спосiб виявити все свое кохання…

Але милий раптом вiдсторонився, рiзко скочив, при цьому Сашунька ледь не впала.

Князь пiдхопив ii, акуратно посадив на лiжко й широким кроком вийшов з кiмнати. Попiвна встигла помiтити, що його обличчя сполотнiло вiд жагучоi боротьби iз самим собою.

За якийсь час Іванко повернувся в супроводi батька Гаврила й тiточки Марти. Сашунька скам’янiла, оскiльки нiяк не очiкувала, що коханий отак зненацька виставить перед рiдними ii ганьбу! Однак, швидко отямившись, приречено промимрила:

– Батечку i тiтонько, я негiдна грiшниця, анi краплi не варта вас… та попри все, я кохаю Іванка й буду кохати все життя!!! Якщо можете, не засуджуйте мене за це.

Я не хочу жити без коханого, тому… жити в миру…

– Стiй! Зупинись! Дай-но нарештi менi слово мовити! – перервав попiвну князь i заговорив тихим, але твердим голосом.

Сказав, що вiдтепер самим своiм життям завдячуе i цiлительцi Мартi, й милiй Сашуньцi. Що не давав родинi поважного священнослужителя Гавриiла Лiсовського нiякого приводу вважати себе негiдником, який заради розваги паплюжить дiвочi долi. Що кохае Олександру настiльки ж мiцно, як i вона його. Що покохав, ледь побачив, i що одне лиш нездужання через нанесенi татарами поранення завадило йому освiдчитись.