Шалені шахи

А вже пiсля того настав заключний момент турнiру – сутичка головних призвiдникiв: королевича Сигiзмунда-Августа i Литовського князя Іллi Костянтиновича. О-о-о, це були досвiдченi змагальники! П’ять разiв супротивники сходилися на аренi, але дивна рiч – обидва примудрялися утриматися в сiдлах! Кожна сутичка винагороджувалася голосними скрикуваннями й оплесками. Нарештi, на шостий раз Сигiзмунд-Август все-таки повалив Литовського князя на землю, при цьому дерев’яний спис трiснув, i невеличка трiска поранила руку Іллi Острозького.

Рана виявилася неглибокою й була визнана безпечною, тож це не затьмарило загального задоволення вiд турнiру.

По закiнченнi лицарських боiв переможцем турнiру був визнаний Сигiзмунд-Август. У той день йому справдi не було рiвних: королевич виступив у сiмнадцяти сутичках, переломивши дюжину списiв, програв один-единий раз – прекрасний результат! Призом переможцевi став золотий вiнець. Недовго думаючи, королевич пiднiс його своiй любiй сестрi Ізабеллi, яку розпорядник негайно проголосив Королевою Кохання i Краси.

Другим за хоробрiстю й доблестю був визнаний князь Острозький. Вiн провiв п’ятнадцять боiв, але програв двiчi. І хоча нiяке вшановування в цьому випадку не передбачалося, проте королева Бона особисто обдарувала Іллю Костянтиновича перснем з величезним смарагдом. При цьому сказала, загадково посмiхаючись:

– Нiколи ще менi не доводилося зустрiчати шляхетного лицаря, який би так завзято бився на турнiрi з представником майбутньоi правлячоi королiвськоi династii!

– Проте, ваша величносте, я зрештою поступився, – вiдповiв Острозький.

Із цими словами вiн надягнув подарований королевою перстень на середнiй палець правоi руки й, пiднiсши до губ, поцiлував смарагд. Очi королеви Бони якось дивно блиснули, коли вона повiльно, майже по складах вимовляла:

– Не сумнiваюся, що допоки в королiвствi Польському й великому князiвствi Литовському не зникнуть подiбнi вам воiни, здатнi тримати спис i меч, – долею нашоi держави можна не перейматися.

День закiнчився пишним весiльним бенкетом i гучним балом. Всi були щасливi, включаючи Сигiзмунда Старого. Вiн навiть виголосив емоцiйну промову на тему поновлення в королiвствi Польському староi доброi традицii – лицарських турнiрiв. Наприкiнцi король висловив надiю, що в майбутньому князi навiть вiддадуть мистецтву двобоiв перевагу перед iншими шляхетними забавами.