Принц України

Адже Росiя набагато бiльша i заможнiша за Украiну, а отже, й перспектива приходу до влади там виглядае куди спокусливiше.

Але повернiмося до нашоi держави. Отже, всього лише в квiтнi цього року великi землевласники на хлiборобському з’iздi привели до влади твого батька. За якихось пiвтора мiсяцi в столицi Украiнськоi держави стаеться потужний вибух на артилерiйських складах. Потiм минае ще два мiсяцi – й вiд рук терориста гине нiмецький головнокомандувач зi своiм ад’ютантом.

Чи знаеш ти, до якоi партii належить терорист-вбивця фон Айхгорна, або батьки так само оберiгають вас i вiд подробиць цiеi кривавоi справи?

– Не знаю…

– Так от, юний мiй друже, вiн е есером. Себто, соцiалiстом, яких i в нашiй Украiнськiй державi набереться з надлишком. Трохи ранiше в бiльшовицькiй Росii тi ж таки лiвi есери вбивають нiмецького посла фон Мiрбаха, а бiльшовики розстрiлюють колишнього iмператора з усiею сiм’ею i невеличким почтом.

Отож я i думаю, юний мiй друже: чи iснуе мiж усiма цими подiями якийсь зв’язок?…

– Але ви точно впевненi в тому, що говорите? – По голосу вiдчувалося, наскiльки схвилювався Данило.

– Та нi в чому такому я не впевнений! Просто зв’язок намагаюся вiдшукати, от i все. Якщо зв’язок таки iснуе – тодi iнша рiч. Але поки що я не хочу… дуже не хочу… Кхм-м-м…

Так i не договоривши, чого ж вiн не хоче (або, точнiше, чого побоюеться), полковник знову повторив манiпуляцii з портсигаром, пiсля чого проникливим голосом мовив:

– Загалом, ти ж прекрасно розумiеш, що коло моiх обов’язкiв не обмежуеться самим лише проханням пана гетьмана пiдтягнути твою украiнську мову на належний рiвень.

Я займаюся також iншими речами, про якi просто не можу розповiдати нi тобi, анi будь-кому iншому, хто не входить до певного кола службових осiб. Не дозволяеться про такi речi знати стороннiм, еге ж?

– Так, я все розумiю! – охоче кивнув Данило i додав, намагаючись пiдпустити у свiй голос солiдностi: – Я все зрозумiв, не маленький, отак.

– Ну то й добре, що зрозумiв. А якщо ти вже не маленький, як сам щойно зазначив, то мав би вже думати i тверезо оцiнювати тi чи iншi речi, якi тобi хтось говорить. І головне – з якою метою все це доноситься саме до тебе, а не до когось iншого. Розумiеш?

– Так.