Принц України

Все зрозумiло: не можна гаяти жодноi хвилини!!! Перш за все принести ковдру, закутати хворому ноги, пiд голову пiдкласти подушечку. А потiм термiново дзвонити лiкаревi – мiстеру Фредерiксену. Телефон в коридорi…

Лiкар прибув за п’ятнадцять хвилин. Огледiвши Порфирiя Андрiйовича, зауважив, що старий досi стискае щось у руцi. Мiстер Фредерiксен опустився на колiна, насилу розiгнув зсудомленi пальцi й передав Олександрi клаптик паперу. Жiнка з бридливим виглядом взяла клаптик з рук лiкаря i недбало кинула на пiдлогу.

Лiкар здивувався, але вголос нiчого не сказав: вся його увага була прикута до пацiента…

Порфирiя Андрiйовича вiдвезли до найкращоi лiкарнi Торонто, туди його супроводжували племiнниця i лiкар. За годину пiсля того, що сталося, до особняка повернулася Марiя. Не заставши Порфирiя Андрiйовича вдома, доглядальниця дуже здивувалася i подумала: «Куди мiг подiтися цей нестерпний стариган?…»

А за деякий час до особняка завiтав чоловiк у модному шикарному плащi. Вiн назвався мiстером Пiтером i повiдомив, що Порфирiй Андрiйович в лiкарнi, та що Олександра невiдлучно перебувае бiля нього.

І найголовнiше: обое вони дуже просять Марiю передати туди, в лiкарню, папери, що лежать на столi в кабiнетi Порфирiя Андрiйовича!.. Не ставлячи зайвих запитань, доглядальниця передала папери незнайомцю. Всi до единого.

І вже згодом, прибираючи кабiнет старого, вона знайшла на пiдлозi клаптик паперу, на якому було написано:

«…Не бувати тому, щоб я визнала вашого байстрюка сином свого шляхетного брата! Не сподiвайтеся на це i не намагайтеся мене залякати.

Олена».

Про подальшу долю паперiв зi столу полковника Силенка так нiхто нiколи й не дiзнався. Зрозумiло, за винятком мiстера Пiтера, який хитрiстю виманив iх у необачноi доглядальницi… Якби тiльки Олександра була вдома, вона, ясна рiч, нiзащо не допустила б настiльки безглуздоi пропажi. Однак жiнка перебувала поруч iз вмираючим дядьком. Як i понад три десятилiття тому, доля знову звела iх у лiкарнi.

Тiльки минулого разу з лап смертi вирвалася Олександра…

Розташування 60-i армii 1-го Украiнського фронту,

район м. Дембiца, пiвденно-схiдна Польща, кiнець серпня 1944 року

Два з половиною метри на майже два метри – ось тобi й весь простiр для роботи! Спробуй-но на такiй «сценi» нормальну балетну партiю станцювати… Та ще цi клятi вiдсутнi п’ять сантиметрiв завширшки!..

І-i – р-раз!

І-i – дв-ва!

Бат-ман!..