Посол Царя Царів

Але, оскiльки представники рiзних народiв не лише говорять, але й думають по-рiзному, то важко бути певним, що його помiчник та китайський пiрат вiрно зрозумiли одне одного.

– Вибухнув порох. Вибух був такоi сили, що вбив навiть дракона, а уламки корабля розкидало навсiбiч на велику вiдстань. Нiхто на борту не мiг лишитися живим. Але… Мюллер стверджуе, що не вiдчув його смертi. Хоча й не бачить його в каменi. Там темрява.

– Мюллер мiг i помилитися.

Несподiвано у вухах обох загудiло, хоча стороння людина абсолютно нiчого не почула б.

Раптом той, що скидався на дворянина, пiдняв руку (це означало «Я сам») i вийшов на зв’язок.

Десь протягом хвилини вiн стояв, нiби закам’янiвши, а потiм раптом заговорив:

– Мюллер повiдомляе, що вiн побачив у каменi жiночi груди. Тобто хлопець повiсив дорогу каблучку на шию, пiд сорочкою.

«Мародер» кашлянув.

– Ексцеленц, насмiлюся запитати… А чи недаремно ми злякалися? Що ми знаемо? Що вiн невразливий…

Малося на увазi – невразливий для магiчних атак.

І невидимий для бiльшостi засобiв магiчного пошуку.

– Ну так, невразливих – по тридцять-тридцять п’ять чоловiк з кожноi сотнi, не дивина. Далi, ми знаемо, що небiжчик оплатив його навчання, з упором на володiннi зброею. Але якщо вiн – син покiйного (а схоже на те, що так i е) – то все сходиться, навiть те, що наукам його по-справжньому не вчили. Купив би йому небiжчик маеток – ну й навiщо науки? Вистачить арифметики для розрахункiв з орендарями, латини для спiлкування та вмiння за себе постояти.

Дворянин промовчав, але помовчав так, що в пiдлеглого й думки не виникло щось сказати.

– Можливо. – Нарештi вимовив вiн. – Можливо. Але… Вбитий…

Вони чомусь обидва боялися називати його на ймення. Ходили впертi чутки, що привид потужного чаклуна може з’явитися там, де назвали його iм’я. Нiхто точно не знав, чи це так, але охочих перевiряти не знаходилося.

– Вiн робив над цим хлопчиком якiйсь чари.

Я нiчого не зрозумiв, а вiн ще й посмiявся над мною. Менi не подобаеться iснування чоловiка, над яким було зроблено незрозумiлi менi обряди. Передайте Мюллеровi: якщо можна вбити, нiчим не ризикуючи, то вбити. Якщо шмаркач почне проявляти якусь обiзнанiсть з нашими справами, або спробуе повернутися до Європи – знищити за будь-яку цiну. Якщо ж нi те, нi iнше – то хай живе.

Повертаемося до мого щоденника.