Посол Царя Царів

Я дещо здивувався, бо у голландцiв i офiцерiв, i iнспекторiв на Формозу призначають i посилають не з метрополii, а з острова Ява, де знаходиться центр колонiй. І щодо iспанцiв – я щось чув, що, як правило, призначають з Лусону. Тут, до речi, рiдко кажуть «Фiлiппiни», а все бiльше Лусон, за назвою головного острову. Можливо, про того, хто пiдписав, кажуть, що вiн ворог лусонському намiснику.

Вони залишили доньку у родичiв, та пiднялися на корабель, але чоловiк помер у дорозi. Хоча я щось не помiтив у ii голосi великоi скорботи… Та й взагалi на кораблi понад двадцять чоловiк померло, що тут часто бувае – холодильникiв ще не винайшли, отож iжа дуже погана.

Мимо Лусону, куди треба було зайти для поповнення припасiв, iх пронесло штормом, до того ж, вони не могли визначитися, де точно знаходяться, бо й штурман помер, i його помiчника змило за борт, i годинники усi водою залило – а тут визначати довготу не вмiють без годинника.

Отож капiтан – як водиться в iспанцiв, знатний дон[9 - Ну, може, з тих знатних, в яких усе що було – спис, щит, шкапа та собака.

Але щит з гербом.], який лише командуе, куди йти, а веде корабель штурман, вирiшив дiйти до берега i знайти якесь мiсце, що точно позначено на мапi i вже вiд цього танцювати далi.

А от як ii пiдхопив вихор, вона не пам’ятала.

Засипавши вогонь землею та вiдiйшовши десь iз пiвкiлометра, Ден знайшов якiсь руiни, що, мабуть, були розваленi ще кiлькасот рокiв тому. Вiд дощу – якщо буде дощ – вiн нас не захистить, проте у випадку чого оборонятися буде легше.

– Пане Ма Тин, я покараулю решту ночi.

В моiх вухах калатали церковнi дзвони, ноги пiдкошувалися. У попередньому життi менi не везло з жiнками. Ну, бувало, але тi, до кого я вiдчував щось бiльше… Вони чомусь смiялися просто менi в обличчя. Я так i не втямив, чому.

Зовнiшнiсть у мене була звичайнiсiнька – але чомусь iншi хлопцi зi звичайною зовнiшнiстю рiдко надовго залишалися без пари… Та що там зовнiшнiсть! Одна з тих, що смiялася з моiх залицянь, вийшла замiж за алкоголiка, завiдомо знаючи, що вiн алкоголiк.

А Фiлiпа… Майнула гидка думка: «Куди вона подiнеться?» Якби вона вiдштовхнула мене, я б не став наполягати. Але вона вiдповiла на мiй поцiлунок, i коли я почав розпускати шнурування лiфу, допомогла. І потiм… вiдповiдала…

…Я прокинувся вiд того, що Ден затис менi рота долонею i показав очима на стiну. Я обережно пiдкрався. Вже був бiлий день.