Мисливські усмішки (збірник)

Трапезу дiлить з вами i ваш вiрний по полюванню товариш.

– Будьмо!

– Будьмо!

По вечерi ви благально дивитесь на вiрного товариша, а вiн, прощаючись, заплiтаеться:

– Ти ж не забудь узавтра занести, що на зайця позичав.

1945

Ведмiдь

I

Ведмiдь у нас на Вкраiнi, крiм як у зоологiчних парках, нiде не водиться, через те не так уже й страшно по наших лiсах вальдшнепа, чи зайця, чи лисицю полювати.

Були б ведмедi, – довелося б багатьом мисливцям рушницi попродати, бо нашi охотники люди тихi, сумирнi й поетично нiжнi, а ведмiдь – звiр великий i реве: може перелякати.

Один мiй приятель, дуже пристрасний охотник, коли ми, пам’ятаю, колись дiстали таку телеграму аж iз Вологодськоi областi – «Назнали й обклали аж три ведмежих барлоги зпт приiздiть негайно…» – довго вдивлявся у ту телеграму й каже:

– Ти як знаеш, а я не поiду… Я – на бекасика люблю, бекасик – пташка сумирненька, – вона не реве i скальпiв iз людини не здiймае.

Не поiхали ми вдвох.

Ведмедi бувають бурi, i сiрi, i бiлi…

Бурi – ревуть по лiсах, починаючи з Брянщини…

Сiрi звуться – «грiзлi», вони, спасибi iм, водяться десь далеко.

А бiлi – тi у полярних морях та океанах, i далеко до них iхати, i холодно.

Ну, а проте для кожного мисливця забити ведмедя – то вже така для нього честь i така йому з того слава, що хоч теоретично, а хочеться.

Ви ж самi подумайте: по-перше – прекрасна ведмежа шинка i знамените ведмеже м’ясо, а по-друге – ведмежа шкура…

Лежить таке велике-велике та волохате ведмеже хутро у вас у кабiнетi перед канапою.

Ви сидите на канапi, а перед вами приятелi сидять.

Ви iм кажете:

– Оцього ведмедя сам убив!

Приятелi вашi, як i взагалi в таких випадках yci приятелi, подивляться один на одного i обов’язково котрийсь iз них кахикне.