Мисливські усмішки (збірник)

Вiн то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них пiдступить, протирае лапою очi, дивиться, дивиться i, пересвiдчившись, що таки справдi написано 2x2 = 5, хватаеться лапами за голову й починае ту голову ламати.

Ламае, ламае, ламае… Ви сидите – i нiчичирк! Аж ось голова ведмежа трiскае й ламаеться.

Ви злазите з дуба, пiдходите до ведмедя, – а вiн уже мертвий, упокоiвся з поламки голови над невiрною математичною формулою.

Ви бiжiть по пiдводу, пiд’iздiть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везiть додому.

Дехто з мисливцiв, щоб не видати секрету цього способу полювання на ведмедя, потiм б’е його кинджалом у серце.

– Наткнувся, – мовляв, – у лiсi на ведмедя, вiн на мене накинувся, я не розгубився, схопився з ним у страшному герцi, – i звалив його ударом кинджала прямо в серце! Ось, дивiться!

І покаже ще й кинджал у ведмежiй кровi.

А по-нашому – це нечесно: як здобув, так i розповiдай! Завжди додержуйся стародавньоi охотницькоi традицii: говори завжди правду, i тiльки правду!

Ще раз говорю, що вищеописаного способу полювати ведмедя я не перевiряв, але всi, хто його знае, кажуть, що вiн дуже добутливий.

Спробуйте, товаришi охотники!

Дикт не так дорого коштуе, а ведмеже хутро – коштовна рiч.

Та й м’ясо не дешеве.

III

Ще був один непоганий спосiб придбати ведмеже хутро, але тепер навряд чи можна його здiйснити, бо грунтовно змiнилося на нашiй Батькiвщинi життя.

Як знаемо за старих, дореволюцiйних часiв цигани-мандрiвники ходили по базарах та по ярмарках i водили за собою приручених i навчених рiзним нехитрим штукам ведмедiв:

– А покажи, Миша, як п’яний дядько з корчми йде!

– А покажи, Миша, як п’яна баба танцюе!

Миша показуе, бо в Мишi в нiздрях залiзне кiльце, i як його за те кiльце сiпають, Мишi дуже боляче…

Тепер цигани ведмедiв у нас не водять.

Тепер цигани культурно по колгоспах господарюють та талановито грають на сценi свого циганського театру в Москвi – «Ромен».

Так от i трапилася така охотницька за старих часiв пригода.

Але хай за мене про неi розповiсть учасник тоi пригоди, хай розповiсть так, як вiн менi колись розповiдав…

…«У вереснi мiсяцi дiло було, якраз на другу пречисту.

Полювали ми з Трохимом Свиридовичем та Семеном Петровичем вальдшнепiв бiля Кленовоi. А в Кленовiй на другу пречисту величезний щороку ярмарок з’iздився. Як iшли ми через Кленову, бачили пiд слободою чималенький циганський табiр з кiньми, возами, ведмедями й дiтьми.