Мисливські усмішки (збірник)

Єгер – це людина, що вчить чистопорiдних мисливських собак. І зробить iз вашого Джека одного в свiтi.

Але з егерем ви вже самi майте справу.

Одно скажу: доки ваша собачка в егеря, ви ходите в старому костюмi i в старих черевиках, а ваша дружина нiколи не придбае собi модельних черевикiв.

І ви прекрасно знатимете, почiм тепер вiвсяна крупа i пшоно, i що ваш Джек за один мiсяць з’iдае мiнiмум четверик коней.

І от, нарештi, Джек готовий.

Перше з ним самостiйне ваше полювання на бекасiв.

– Стойка!

– Пiль!

Джек кидаеться, i з-пiд нього вискакуе… здоровенна жаба.

А повернувшись колись iз полювання, ви розповiдаете своiм приятелям:

– Посилаю Джека: «Побiжи, пошукай, чи нема на тiм болотi бекасiв». Джек побiг, метнувся сюди-туди по болоту, бiгав, нюхав, прибiгае, висолопивши язика.

– Що, – питаю, – нема?

– Нема! – каже.

А бекасiв, товаришi, треба смажити, не розчиняючи iх, з потрухами, з уздром.

Ах, яка це смачна, благородна, нiжна дичина!

1945

Вовк

I

Мисливцевi, що йому вперше в життi доводиться iхати чи йти полювати вовка, раз i назавжди слiд обов’язково запам’ятати стару нашу народну приповiдку:

«Не бiйсь вовка, – сiдай у хатi».

Вовк – хижак i хижак лютий, кровожадливий, – проте боятися його нема чого.

Кiндрат Калистратович Моргниоко давнiй i досвiдчений убийвовк, – так вiн усiм розповiдав i всiх учив, що вовк – звiр надто полохливий i боязкий.

– Ось послухайте, – казав усiм Кiндрат Калистратович.

 – Живу, як знаете, я на хуторi i якраз на узлiссi. Кошара моя стрiхою аж на лiщину нiби налягае. От вовк i нанюхав моiх овечок. Продер глупоi ночi пiд стрiхою в кошару дiрку та й уплигнув серед овечки. Ну, в кошарi, звiсно, гвалт, – вiвцi: «ме-е-е!» та й у хлiвi, – а хлiв поруч, – корова в рев! Я почув, вискочив з хати та прожогом у кошару. А воно щось сiре повз мене пiд стрiху – шелесть! Крiзь дiрку проскочити не встигло, як я його за хвiст, а воно, видите, вовк. Ну, лякливий же, я вам скажу, звiр! Така вже, звинiть, неприятнiсть! Хоч що ви менi тут кажiть, а вовк – звiр крiпко полохливий!

А на нашу думку, це ще не такий сильний аргумент за вовчу полохливiсть, бо хто знае, яка б «неприятнiсть» вийшла, коли б вовк зненацька вхопив Кiндрата Калистратовича, ну, не за хвiст, а взагалi ззаду… А Кiндрата Калистратовича ми всi знали за хоробру i сильну духом людину.