Захід сонця вручну

Це називають демократiею, пiдступно пропускаючи в нiй букву «Н». Перебудова! Для кого? Кому? Знедоленим дiтям, бомжам, чи зубожiлим до вимирання пенсiонерам, яким пропонують терпiти, не виплачуючи пенсiю по шiсть-вiсiм мiсяцiв? А владоможцi жирiють день у день. Шлють своiх чад за кордон. Англiйськомовна молодь. Добре?! А як для решти молодi з простих працелюбних сiмей? Президент Америки вiтае украiнського школяра iз здобуттям першого мiсця на Всесвiтнiй фiзико-математичнiй олiмпiадi, а у нас в аеропорту Бориспiль його … нiкому з державцiв зустрiти, нi одна владоможна собака на те не гавкнула.

Розкрадають, розтягують Украiну всяк на свiй розсуд, розпинають ii справжнi, i своеi крови, юди, як Христа. Найталановитiшi в свiтi спецiалiсти риються в смiтниках у пошуках куска хлiба. Вручну закочують сонце за обрiй…

Зареформили завод високовольтноi апаратури в Рiвному, зупинили рештки недорозкраденого. Звiльнили чоловiка з роботи. Конструкторське бюро стало непотрiбним заводу, завод став зайвим Украiнi.

Знайти роботу Святославу нiде. А так була вiдроджувалась надiя з попелу… Тяжко. Вороги Украiни – хитрiшi…

У нашому з Людою класi вчився i мiй двоюрiдний брат Вiталiй. Вчився, як вчився, почувався впевнено, трiйок не мав. А у фiзичному розвою випереджав своiх перевесникiв. На уроках фiзкультури був на голову вищим в усiх спортивних видах вiд своiх однокласникiв-перевесникiв. Тому не випадково вчителi фiзкультури придiляли йому набагато бiльше уваги, нiж iншим.

Потрiбно було виступати за школу на спортивних змаганнях, i вiн виступав в легкiй атлетицi чи не в усiх ii дисциплiнах: бiг на шiстдесят метрiв, потiм – стометрiвка, потiм – двiстi метрiв з бар’ерами, вiсiмсот метрiв, стрибки у довжину, стрибки у висоту, метання диска, штовхання ядра… Інколи його зараховували i у волейбольну команду школи, де вiн також кашi не псував. Вiталiй здатний був перемагати, любив перемагати, i перемога любила його.

Отак ми i тримались одне одного – втрьох. У старших класах доля однозначно розподiлила нашi юначi ролi у життi: пройшла диференцiацiя ставлення Людмили до мене i до Вiталiя. Я став iй за брата, i десь – за Санчо Пансу, а Вiталiй став ii героем, огорненим романтичним пiдростковим свiтосприйняттям, з якого потiм народилося справжне сильне кохання. В рiк закiнчення школи Вiталiй, як i ми, поступив у вуз, тiльки – на механiчний факультет полiтеху.