ПереродженнЯ

Вiн хоч i виглядав моложавим, вiдчуття було, що це навчена досвiдом людина, що усе зрозумiла i, не дивлячись на це, не вiдступила, а робить те, що повинна.

Пiсля вiтання капiтан завiрив, що нiкому не заподiють шкоду, скомандував пошуковiй групi скласти зброю й рухатися за ним. Якщо вони тi, за кого себе видають, у них немае нiяких причин для занепокоення. Контакт сутностей сержанта й капiтана давав чiтке розумiння безпеки.

– Не варто хвилюватися сержант, – сказав капiтан, – це всього лише стандартна мiра безпеки, ви повиннi це розумiти.

Що ж, – подумав сержант, – буде правильно пiдкоритися. Частина групи залишилася зовнi, i, напевно, уже повiдомила про подiю. Якщо буде необхiднiсть, величезнi кораблi рознесуть гору в пил.

Сержант жестом дав команду групi скласти зброю й вiдiйти назад на два кроки.

До них спустилися п'ять чоловiк у камуфляжi десантникiв, всi як один пiдтягнутi й зiбранi, зiбрали зброю й пiднялися назад.

– Ідiть за мною, – сказав капiтан i жестом подав знак рухатися за ним.

Пiд конвоем група пiднялася наверх i ввiйшла в глиб печери. Стеля пiднялася, закривши прохiд до поселенцiв i вiдкривши його для групи прикриття.

Пiсля того, як стеля пiднялася, група прикриття не виявила в просторi розвiдгрупу. Про це негайно було повiдомлено командировi корвета «Швидкий».

Глава 15

Група йшла по тунелю, що став значно ширше. Тунель iшов вниз, у глиб гори. Було видно, що бойова охорона тунелю була органiзовано грамотно, турелi на рiзних рiвнях, бiйницi для пiхоти.

Цiкаво, кого вони побоюються? Капiтан був не говiркий. Поки групу вели в невiдомому iм напрямку, сержант уважно вивчав тунель, запам'ятовував мiсця, вiдзначав у куточках пам'ятi пости охорони. Його сутнiсть не випробовувала страху, не вiдчувала небезпеки. А от носiй був на взводi. Все-таки, логiка й аналiз свiдомостi носiя досить сильнi, i пiдказки сутностi, iнтуiцii, у моменти невизначеностi й небезпеки перекриваються iх посиланнями. Навчитися користуватися ними повною мiрою автоматично носiю ще стояло навчитися. Цей навик напрацьовуеться.

Пройшовши тунелем хвилин десять, групу завели в кiмнату iз двома широкими дерев'яними тапчанами й невеликим столиком, на зразок газетного. На столi стояли два скляних глечики з водою й три склянки. Пiд стелею горiли п'ять ламп, свiтла вiд яких вистачало з лишком. З'явилося вiдчуття, що час став тягтися дуже повiльно. Невiдомiсть тримала в напрузi.