На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Потік». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Потік

Автор
Дата выхода
23 октября 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Потік, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Потік. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами «Потік» – третя книга із циклу «Темна синя вода». Перші дві – «Джерело» і «Ручай» – також вийшли у видавництві «Фоліо» у 2016-му та 2017 роках.
Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття, продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас, з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але в ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.
Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в історію України, причому на самому її початку…
Темна синя вода. Потік читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Потік без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тiльки й лишилися спогади про те, як блукали ми заснiженим Переяславом, спiзнювались в музеi, пили каву й вино в забiгалiвках, оглядали будинки – мiцнi старовиннi одноповерхiвки, похиленi та кривенькi гуртожитки п’ятдесятих рокiв, пошарпанi пiзньорадянськi панельки; пiдбивали один одного он у той провулок звернути, або он у той; а там, подивись, яка мальовнича руiна, пiшли заглянемо; а там, поглянь, який сiрий величний пагорб, пiшли залiземо!..
Ми йшли та йшли, а пагорб не наближався, аж раптом прийшло розумiння, що не пагорб це, а чорна хмара на сiрому небi, й дiстатись до неi ногами людина не в змозi, а тiльки крилами.
Так що розумiв я Григорiя Савича, i розмови про небо розумiв, i чому вiн iз колегiуму втiк. Я б також утiк. Може навiть швидше, нiж Савич.
Я й втiк. Користi з мене в цiй розмовi однаково не було. Ігор призвичаiвся говорити майже по-тутешньому, Альберт же все бiльше й бiльше нагадував розумного пса, який все розумiе, просто сказати не може.
Впораються. А як не впораються, якщо все-таки знадоблюсь – буду поруч. Гукнути недовго. Не тi тут часи, щоб цiнувати секунди, не мiряють тут секунд.
Два знайомих менi орiентири вцiлiли у Переяславi – власне, колегiум та собор, а все iнше змiнилося, чого ж йому не змiнитись. Тьху, чорт, причепилося. Причепив старий попик-викладач i оце «чого ж не», i ще кiлька не дуже хороших думок.
Мiж тим, двiстi рокiв подорожi в минуле на користь Переяславу не пiшли. За моiх часiв тут був такий-сякий, а все ж асфальт та брукiвка, будинки вищi та дерев бiльше.
Хiба що Вознесенський собор височiв, як i ранiше, солiдно, а може навiть й солiднiше – бо стояв самотньо, наче острiв посеред озера.
Здаеться, на тому самому мiсцi, де через двi сотнi рокiв валятимусь та реготатиму я. Всiеi рiзницi – що льоха в баюрi, а я в снiгу. Хоча нi, рiзниця все-таки трохи бiльша – я встав i пiшов, а льоху зарiзали й з’iли.
Хрiн ви мене з’iсте. Я сам кого хочеш з’iм.







