Темна синя вода. Джерело

Може, тому самотнi бабусi й вирощують квiти? Щоб хоча б якийсь слiд залишити на землi?

Хай там що, а в цьому провулку слiд у будь-якому випадку залишитись.

З вулицi помiтно цього не було, але в самому кiнцi провулочок мав ще й поворотик лiворуч – на iншу вулицю. Хтозна, чому сусiди не змовились та не посунули трохи паркани – може, в сварi були, й вiд того страждали обидва, причому таки страждали – бо в цьому провулку й шприцiв було накидано багатенько, й презервативи траплялися… едине, що пляшок мало було, бо визбирували.

От за поворотиком я й загальмував. Озирнувся.

Не помилився. Першим за мною гнався таки «боксер», й морда у нього була натхненна – хоч картину малюй! До цього я таке лише раз бачив – це коли ми з дружиною поверталися з озера, й назустрiч вискочив песик – маленький, кругленький, бiлий та пухнастий – не песик, а шерстi клубок! – й з переляку ii обгавкав, а дружина, також виключно з несподiванки, голосно вереснула. Бачили б ви, як той песик зрадiв! Це ж, мабуть, вперше в життi вдалося йому когось налякати! Як переможно вiн гавкав, а дружина одночасно верещала й вiд смiху давилася, а пiзнiше сказала менi, що найбiльше боялася, аби я того пса не вiдфутболив кудись в очерет.

Бо вiн хоч i лютий, але, мабуть, дуже легкий.

Давно це було… вже й дружини нема, та й песик навряд чи живий.

«Боксер» був важкий, але задачi вiдфутболити його кудись в очерет не стояло. Цiлком досить виявилось просто копнути його носаком пiд груди.

Першою думкою взагалi було – у морду заiхати, але роки уже не тi. Вже не вiддаеш перевагу ефектностi над ефективнiстю. Вже як бити – то виводити з ладу, а не спостерiгати театральнi ефекти.

Швидкiсть бiгу наклалася на швидкiсть удару. Дядько неголосно кавкнув й, миттю скрутившись у бублик, завалився на бабусин паркан. Я подумки зморщився – бабуся-ж бо тут до чого? – але паркан витримав.

Другий переслiдувач встиг зупинитись, тому довелося лупити спочатку в колiно – вiн ойкнув, поточився, але не впав, а вже добивати можна було непоспiхом – промiж нiг, пiд груди, колiном у носа та одночасно кулаком у потилицю.

Захрускотiло, i знаете, що я вам скажу? Хрускiт цей неприемний, лише коли десь щось збоку хрускотить. А якщо причина його – власний кулак, то мелодiя ця значно приемнiша за Софiю Ротару. Або «Айрон Мейден», це вже в кого якi смаки.

Лiг.

Не я, звiсно, а переслiдувач. Мовчки лiг, навiть не застогнавши.