На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Ручай». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Ручай

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Ручай, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Ручай. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний (нар. 1969 р.) – відомий український письменник, автор фантастичних творів та бойовиків, після деякої творчої паузи виступив з монументальним циклом.
В історико-фантастичному циклі «Темна синя вода» планується не менше трьох книг. Перший роман – «Темна синя вода. Джерело» – вийшов у видавництві «Фоліо» в 2016 році й одразу зажив широкої популярності серед читачів.
«Темна синя вода. Ручай» – це другий роман із серії подорожей в минуле України, де всі подробиці тогочасного життя виписані автором зі знанням тих реалій, чого б вони не стосувалися – побуту, масштабних вікопомних подій у нашій історії чи відомих постатей.
Химерна доля зібрала кількох героїв у Києві ХVIII століття, де ще зовсім немає таких знайомих нам орієнтирів, де все – інакше. Троє чоловіків й одна молода жінка. Кожен несе в собі якусь моторошну таємницю. Один – наш сучасник, що побував у бувальцях, знає війну не з переказів. Інші, схоже, із майбутнього, десь так через пару століть. Вони вимушені гуртуватися, бо на кожному кроці на них чекає смертельна небезпека, вона – скрізь…
Темна синя вода. Ручай читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Ручай без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Утiм, за часiв моеi зрiлостi лiтературноi бiлоруськоi я вже не чув. Цiкаво, як там iз нею хоча в Ігоревому майбуттi?… Було б спитати, коли мав час та нагоду, бо зараз було вже якось не зовсiм до того.
Пiсля Альбертовоi промови всi трохи отетерiли – й ми, й переслiдувачi; Альберт постояв, задоволено посмiхаючись, а тодi коротко кивнув Галi:
– Перекладати.
Саме так – не перекладай, а перекладати. Яйкi, млеко, масло.
Галя зробила очi бiльшi за мiсцевий пiстолетний калiбр, потiм, видно, згадала старанно розробленi пiсля вимушеного купання плани, й, трохи затинаючись, але почала:
– Ми… е… мандрiвники зi Швецii…
Все-таки репетицii – велика рiч! Хоч як пояснюй акторовi роль – але поки кiлька разiв сам не повторить, поки тупо не стане в цьому кутку, щоб проказати цю фразу, а потiм у протилежному, щоб проказати наступну – не буде кiна.
Повторювати, повторювати й повторювати. І з легендою, яку слiд проказати зустрiчному патрулю – так само. Бо iнструктуй-не iнструктуй, все одно отримаеш… оце, що ми зараз отримали.
Вершники перезирнулись. Ми теж. На вiдмiну вiд попередньоi, ситуацiя була розписана в сотнях книжок, вiдпрацьована мною на численних заняттях, та й Ігорем, мабуть, теж, бо вiн зiтхнув i кинув менi: недбало, наче мова йшла про цигарку, а не про людину:
– Лiвого…
– Цо? – навiть вершник подумав, що мовлять до нього.
– Мацо, – буркнув я, хапаючи його за рукав. Спочатку була думка схопити за ногу й пiдважити, щоб гепнувся на той бiк, але, по-перше, я не знав, чи стремена не допоможуть бiдасi втриматись у сiдлi, а по-друге, навiть якщо завалю – то не варто розривати контакт. Завалив – добивай; а тут помiж нами опинився б кiнь, i хтозна, як би вiн на все це вiдреагував.
Кiнь i справдi злякався, скинувся дибки, й цим менi допомiг, а от стремена погано себе показали. Точнiше, вершник погано себе показав, бо гепнувся разом зi мною. Важко гепнувся, аж менi у вухах загуло, а вершнику, мабуть, i зовсiм зацiпило. Кiнь мав на зрiст десь метр сiмдесят, а з такоi висоти, знаете, не всякий i стрибне вдало, не те що ребрами гепнеться.







