Діамант Раджі=The Rajah’s Diamond

– Сер Томас, – зауважив Гаррi, – я не звик, щоб зi мною розмовляли таким тоном.

– Ви не розумiете свого становища, – вiдказав генерал. – Ви слуга, ще й слуга, проти якого я маю найсерйознiшi пiдозри. Звiдки менi знати, що у вашому ящику нема столового срiбла?

– У ньому цилiндр мого приятеля, – пояснив Гаррi.

– Дуже добре, – вiдповiв генерал Ванделер. – А я хочу поглянути на цилiндр вашого приятеля. У мене, – додав вiн, похмуро всмiхаючись, – надзвичайна цiкавiсть до капелюхiв. Гадаю, ви знаете, що для цього е певнi пiдстави.

– Сер Томас, перепрошую, я дуже шкодую, – вибачився Гаррi, – але це й справдi суто приватна справа.

Генерал однiею рукою грубо схопив Гаррi за плече й замахнувся цiпком, ладний от-от ударити. Гаррi вже вважав себе пропащим, але тiеi ж митi небеса подарували йому несподiваного оборонця в особi Чарлi Пендрагона, що доти ховався за деревами.

– Ну-бо, генерале, притримайте свою руку! – крикнув вiн. – Це негречно i навiть не по-джентльменському.

– Ага! – заревiв генерал, повертаючись до нового супротивника.

 – Мiстере Пендрагон! Невже, мiстере Пендрагон, ви гадаете, що, коли менi трапилось нещастя побратися з вашою сестрою, я маю терпiти цькування i погрози такого розбещеного марнотрата й банкрута, як ви? Мое знайомство з ледi Ванделер, сер, вiдбило в мене всяку охоту бачити решту членiв ii родини.

– Невже, генерале Ванделер, вам приверзлося, – вiдповiв Чарлi, – що коли моiй сестрi трапилось нещастя побратися з вами, то вона зразу ж утратила всi права й привiлеi ледi? На мою думку, сер, цим учинком вона принизила себе дужче, нiж ii мiг принизити хтось чужий, але для мене вона й далi належить до роду Пендрагонiв.

Я вважаю за свiй обов’язок захищати ii вiд негiдних образ, i якби ви навiть десять разiв були ii чоловiком, я вам не дозволю обмежувати ii свободи, не дам силомiць затримати ii особистого посланця.

– Гартлi, що це означае? – запитав генерал. – Мiстер Пендрагон, здаеться, такоi ж думки, як я. Вiн теж пiдозрюе, що ледi Ванделер якось причетна до цилiндра вашого приятеля.

Чарлi збагнув, що дав непрощенного хука, i заквапився все поправити.

– Як, сер? – скрикнув вiн. – Ви кажете, я пiдозрюю? Я нiчого не пiдозрюю. Але там, де вдаються до насильства й упослiджують слабких, я не можу не втрутитись.

Проказавши це, вiн кивнув Гаррi, але хлопець був надто розгублений чи стривожений, щоб той знак зрозумiти.

– Сер, як менi розумiти вашу поведiнку? – запитав Ванделер.