Острів Скарбів / Treasure Island

У ту ж мить згори прибiгла на пiдмогу мати, налякана галасом i бiйкою. Ми пiдвели капiтановi голову. Вiн важко дихав. Очi його були заплющенi, а обличчя налилося кров’ю.

– Ой лишенько, – скрикнула мати. – Що це за прокляття висить над нашим домом! І твiй бiдолашний батько як на грiх лежить хворий!

Ми не могли дати ради капiтановi, i були певнi, що незнайомець смертельно його поранив. Я, пригадую, принiс рому i намагався влити йому в рот. Але зуби його були мiцно зцiпленi й сильнi щелепи стиснутi, мов залiзнi.

На наше щастя, дверi розчинилися й увiйшов доктор Лiвсi, який приiхав надвiдати мого батька.

– О лiкарю! – вигукнули ми. – Що нам робити? Куди вiн поранений?

– Поранений? Одгуляв вiн свое! – сказав лiкар. – Вiн не бiльше поранений, нiж ви чи я. У нього просто удар, як я його й попереджав. А тепер, мiсiс Гокiнс, iдiть собi нагору до свого чоловiка i, якщо можете, не кажiть йому про це. Нiчого не вдiеш, я мушу зробити все, щоб врятувати його нiкчемне життя. Джiме, принеси менi таз.

Коли я повернувся з тазом, лiкар закасав у капiтана один рукав i оголив його велику жилаву руку. Рука в багатьох мiсцях була вкрита татуюванням. Написи «На щастя», «Погожого вiтру», «Нехай здiйсняться мрii Бiллi Бонса» та iншi були дуже старанно й виразно зображенi на верхнiй частинi руки. Бiля самого плеча було намальовано шибеницю, на якiй гойдалося тiло людини. Цей малюнок, здалося менi, було зроблено iз справжнiм знанням справи.

– Пророча картинка, – зауважив лiкар, торкаючись зображення шибеницi пальцем.

– А тепер, мiстере Бiллi Бонс, якщо вас справдi так звуть, ми подивимося, якого кольору ваша кров. Джiме, – звернувся вiн до мене, – ти не боiшся кровi?

– Нi, сер, – вiдповiв я.

– Гаразд, – сказав лiкар. – Тодi потримай таз.

Вiн узяв ланцет i вiдкрив вену.

Багато витекло у капiтана кровi, перш нiж вiн розплющив очi й каламутним поглядом обвiв кiмнату. Спочатку вiн пiзнав лiкаря i насупив брови. Потiм побачив мене i нiби трохи заспокоiвся. Але раптом вiн знову почервонiв i, сiлкуючись пiдвестися, закричав:

– Де Чорний Пес?

– Нема тут нiякого пса, крiм вас самого, – сказав лiкар.

– Ви забагато пили рому. У вас удар, той самий, про який я попереджав, i, хоч менi й не хотiлося цього робити, довелося рятувати вас. А тепер, мiстере Бонс…

– Я не Бонс, – перебив капiтан.

– Менi байдуже, – вiдповiв лiкар. – У мене е один знайомий пiрат, якого звуть Бонсом, i я дав вам це iм’я через те, що воно коротке.