Коли прокидається сила

– Перестань мене iнтригувати! – Беренiку аж розпирало вiд цiкавостi. – А то прозиватиму iнтриганом.

– Облиш, ми не в палацi, – озвався дядько Гонафо з кутка. – Я книгу шукаю.

– Будеш мене по нiй вчити битися?

– Не iронiзуй, – сказав астролог, здмухуючи пилюку з товстелезного фолiанта. – Це – «Iсторiя фей королiвства Елверанд». Тут написано про твого прадiдуся. Ось послухай: «Добра чарiвниця Гермiна, покровителька мандрiвних лицарiв, подарувала свiй меч Сон доблесному витязю Крокусу. Цей меч трощить ворожi обладунки, мов ураган, але вiн – ворог смертi».

Маючи таку зброю, грiх програвати навiть найгрiзнiшому супротивниковi.

– Я й не збираюся. А до речi, чому у твоiй мудрiй книзi не сказано, чим саме так прислужився мiй славетний предок чарiвницi Гермiнi?

– Яка ж ти все-таки неуважна, – похитав головою дядько Гонафо. – Зрозумiло, як Божий день, що твiй прадiдусь за життя нiкого не вбив. У цьому доблесть. А може, Гермiна ще й закохалася. Хто тих чарiвниць розбере?

– Гаразд, лишай свою книжку i ходiмо до мене, – запропонувала Беренiка.

– Стривай, – мовив дядько Гонафо, загортаючи свого меча у старий плащ. – Не треба дражнити добропорядних громадян виглядом iржавого залiза, а то клiентуру втрачу.

На вулицi Беренiка принишкла i намагалася йти дуже швидко, уникаючи прямих поглядiв допитливих тiтоньок, але дядько Гонафо стримував ii:

– Ти винна iм якiсь грошi, що так очi опускаеш?

– Нi.

– То, може, вже годi ховатися? Спробуй-но свою силу.

Онде панi Горбело у вiкнi красуеться, штори мiняе. Пересиль себе – поглянь у ii плюгавi очицi, – пiдохочував Гонафо Беренiку. I та зважилася – глянула на панi Горбело, тамуючи хвилювання.

В ту ж мить у домi почувся гуркiт, i огрядна фiгура господинi зникла з площини вiкна. Заодно зникли i штори.

– Оце «пострiл»! Так твоя сила проявляеться, – розвеселився дядько Гонафо. – Бачиш, як усе просто?

– А ти жорстокий, – усмiхнулася Беренiка i зiтхнула, уявивши, яким болiсним мало бути падiння для огрядноi жiнки.

– I нема чого ii жалiти. Сама винна.

– Треба буде ще на панi Штумбах свiй погляд випробувати.

– Справишся легко. Вона хоч i на вигляд поважна, але внутрiшньоi сили позбавлена. Триста фунтiв лютi, двадцять-тридцять фунтiв жовчi – ото й усi ii активи.

Найближча Беренiчина сусiдка панi Штумбах уже висiла на воротах i iла поглядом перехожих. Зазвичай Беренiка була для неi десертом.