Елла

– Дозвольте представити, Ледi Мерi Мортон, племiнниця лорда Джона Мортона, прибула для гарантiй добрих намiрiв лорда.

Стiвен Пейн ще раз оглянув дiвчину, на цей раз бiльш прискiпливiше.

– Ну що ж, пройдемо до будинку.

Стiвен вiв iх повз помешкання. Дiвчина роздивлялась все довкола i не розумiла як старi, зубожiлi хати ще стояли на землi. Довкола виринали поодинокi воiни, окрiм п’ятiрки тих якi супроводжували Стiвена i трьох з особистоi охорони Рендела. Джеффрi раз за разом ловила на собi суворi погляди жiнок i iхнiх малих дiтей.

Головний будинок повстанцiв знаходився за метрiв п’ятдесят до входу в шахту. Роботи в копальнi, скорiше за все, припинили так як чоловiки зносили до неi ящики, натомiсть виходячи з порожнiми руками.

– І що ж старий Джон пропонуе на цей раз? – одразу як тiльки гостi увiйшли до примiщення запитав Пейн.

– Лорд Джон Мортон припинить облогу, якщо ви припините напади i погодитись виконувати законнi обов’язки перед вашим володарем.

– Не буде облоги – не буде i нападiв.

Нам немае що iсти. Вашi воiни перекрили доступ до води. А законнi обов’язки, як ти виразився, ми виконували сповна, але Джон захотiв бiльше. Ми бачили як вiн повiвся з iдентичними до нашого поселеннями. Вiн змусив працювали цiлодобово жiнок i дiтей, забравши чоловiкiв до вiйська, а тих хто мав наглiсть чинити опiр – повiсив.

– Це тимчасово i необхiднi заходи. До поки…

– До поки всi не вимруть. Вiн хоче лише метал який ми добуваемо, а ми лише спосiб його видобутку i доставки.

– Лорд Мортон мiг би силою взяти мiсто, але вiн не бажае проливати кровi.

Тому i не нападае.

– Ми пригрозили, що завалимо шахти – саме тому вiн i не атакуе. А що скаже член його сiм’i. Що ви думаете, ледi Мерi?

– Менi не прийнято думати. – тихо вiдповiла Джеффрi, заздалегiдь приготовленi слова. – Я привезла iжу для жителiв i з вашого дозволу хотiла б залишитись на нiч, поки будуть розвантажувати вози i, щоб краще дiзнатись чого потребують мешканцi.

– Шкода, що ваший дядько не нагороджений такою ж добротою як i ви.

Ви можете залишитись, але завтра вранцi одразу покинете мiсто i передайте вашому милому дядечку Джону, щоб поцiлував себе в…

– Стiвене, – перебив Рендел. – ти знаеш якi наслiдки прослiдують за цим.

– Краще чим ти думаеш.

Чоловiки ще довго сперечались, але так нiчого не вирiшили. Джеффрi разом з Ренделом i чотирьома солдатами якi iх супроводжували влаштували на нiч в одному з будинкiв поселення пiд стривоженi погляди жителiв мiстечка.