Елла

Думки дiвчини бурлили i змiшувались утворюючи водоспад де кожна краплинка окрема думка.

Час немов завмер i все довкола зупинилось. Усе крiм дверей якi розчинились i туж мить до кiмнати з першого поверху увiрвались солдати на чолi зi Стiвеном Пейном дiвчина вихопила iще один флаконом з поясу i замахнулася.

– Стiй! Я хочу лише поговорити. – рiзко перервав дiвчину Стiвен.

– Пастка. – пробурмотiла дiвчина.

– Я лише хочу поговорити. – повторив максимально спокiйно Пейн. – Нам потрiбна твоя допомога. Ми це все влаштували разом iз Ренделом.

– Ренделом?! Подвiйний зрадник… Оригiнально.

– Ми хотiли знайти того хто нам допоможе, але обмеженi в дiях. Тому i скористалися планами лорда в свою користь.

– Дайте вгадаю… Ви хочете, щоб я убила самого лорда? – закотивши очi, промовила Джеффрi.

– Так.

– А який у мене вибiр? – чаклунка насторожливо поглядала на чоловiкiв якi намагаються ii оточити i перекрити хiд до самотнього вiкна по той бiк кiмнати.

– Ти можеш спробувати закiнчити почате, але ми будемо змушенi тебе убити, можеш взагалi зникнути з тим золотом яке вже отримала, а можеш убити старого лорда i отримати ще бiльше.

– І що у вас е? Ви бiднiшi за Сноррi. – швидко випалила дiвчина, хоча золото це найменше, що наразi ii цiкавило.

– За кого?… Не важливо. Все таки ми дещо маемо.

Стiвен Пейн дiстав великий алмаз, просто таки величезний алмаз.

– Це те що я думаю? – зацiкавлено запитала жiнка, такого вона точно не очiкувала. – Але навiть якщо я погоджусь, як ви це бачите? Та й i смерть лорда не допоможе вам.

Розлюченi солдати вiзьмуть штурмом мiсто i вб’ють кожного.

– Можливо. Але нам потрiбно виграти час. Через три днi прибуде король. Ми сповiстили його про вчинки лорда. Нам лише потрiбно протриматись до його прибуття. Ми не тi за кого вiн нас видае. Ти i сама це знаеш.

Джеффрi озирнулась: за спину уже встигли зайти два воiни, а за спиною Пейна стояли ще двое з нацiленим на неi арбалетами. Вона б могла скористатись чарами i втекти, але щось iй пiдказувало, що вiн говорить правду.

Батько вчив, що контракт потрiбно виконувати до кiнця хто б не був цiллю, але iй i справдi хотiлось допомогти цим людям. Тим бiльше, що батько лукавив i вибирав справжнiх наволочей для своiх цiлей.

– Гаразд я на вашiй сторонi. – промовила Джеффрi, не до кiнця вирiшивши чи правильно вона вчиняе.

Ізi сходом сонця Джеффрi залишила поселення. Знову перевдягнувшись у сукню. Разом з Ренделом вони грали в мовчканку поки не покинули мiсто.