Елла

Яскраве свiтло заслiпило всiх оточуючих, пiднявся густий клубок диму з якого вибiгло два бiлоснiжних тхора, розчиняючись в просторi, i залишивши по собi на землi лишень одяг дiвчини.

– Будь ти проклята. – лишень промовив Лорд. – Що вона сказала останнiм?

– «Іссе», мiй лорд. – вiдповiв один iз солдатiв. – Це на старiй мовi.

– І що це «iссе» означае?

– Це означае, що ваша матiр не е благородною дамою, а ви самi плiд подружньоi зради… тiльки в бiльш грубiй формi.

Роберт Мортон кинув зневажливий погляд на пiдопiчного.

– Убити всiх!

Джеффрi розчинилась серед воiнiв – такого вони ще не бачили. Перше, що iй спало на думку, це зникнути якомога якнайдалi, але щось вело ii все ближче i ближче до мiста шахтарiв.

– Не очiкував тебе тут побачити! – не приховував здивування Стiвен, побачивши Джеффрi.

Дiвчина стояла в одязi в якому була в ночi, пiдiбравши його з речей якi залишила в мiстi шахтарiв. В очах виднiвся страх i печаль – дiвчина просто мовчки дивилась на Стiвена.

– Що сталось?

– Вони убили Рендела i готуються до нападу.

Вiн знае… знае, що ви сповiстили короля.

Вираз обличчя Стiвена за одну мить змiнився кiлька разiв. Чоловiк повiльно перевiв погляд на мури, пiдiзвавши одного з мiсцевих, давши йому вказiвки готуватись до бою.

До вечора мiсто перетворилось у табiр пригнiчених i нiмих людей. Джеффрi ходила поруч, допомагаючи пiдноси рiзнi речi на стiни: вiд камiння, до стрiл. Чоловiки готувались до бою. Для молодих хлопцiв якi вперше взяли до рук зброю – це мiг стати перший i водночас останнiй бiй в iхньому життi.

Решта жителiв переховувались в шахтi, в очiкуваннi штурму.

– Ти не мусиш нам допомагати. – промови Стiвен до Джеффрi, яка стояла бiля катапульти, уважно розглядаючи ii.

– Я хочу. – вiдповiла жiнка i вказала на дерев’яну конструкцiю. – Працюе?

– Так… майже. Ми не повнiстю вмiем нею користуватись. І всi ядра летять у небо, падаючи в метрах п’ятдесяти за стiною.

– Добре. – усмiхнулась дiвчина. – знадобиться.

Обрiй заполонили сотнi вогнiв i воiни стривожено переглянулись.

Тривога наростала, але всi розумiли, що тепер в них вибору немае. За мить червонi вогнянi кулi уже неслись по небу в бiк оборонцiв – вiйсько лорда Джона Мортона вiдкрило вогонь iз катапульт.

Першi палаючi снаряди не долетiли до кам’яних редутiв, але наступнi вистрiли влучили прямiсiнько в цiль. Все довкола запалало: здiйснявся чорний дим з дахiв будинкiв, панiка поволi захоплювала серця солдат Пейна.