Вогонь

Пiсля того, вперше на планетi, знайшли пошматоване пазурами великого звiра тiло дiвчини-незмiнноi. Виявилося, що вона була нареченою перевертня. Нареченого звинуватили у вбивствi, хлопець втiк у гори, начебто зумисне пiдтверджуючи свою провину.

Мiстами поширювали чутки, що гiрськi перевертнi – латори, насправдi вовки, котрi набувають людськоi подоби, а не люди, що перекидаються у вовкiв. Та що iм для перетворення потрiбна людська плоть. Тому, виявляеться, латори вбивали людей й ранiше, адже люди щезали? Не просто так вони зникали.

З часом почали чи то натякати, чи то попереджати, особливо по телебаченню й радiо на так званих каналах «правди», що у гори iздити небезпечно.

Наче на пiдтвердження зникла група учнiв з рiвнини. Двадцять дiтей i два вчителя поiхали вiдпочивати у гори й не повернулися. За три днi iх почали шукати. Стiльки страшних звинувачень кричали тодi у ефiрi! Шукали дiтей i вчителiв чотири днi. Горяни пропонували допомогу. Жителi рiвнини вiд допомоги з жахом вiдмовилися, назвали горян лицемiрами.

Знайшли зниклих в ущелинi, звичайно ж, пошматованих iклами.

Наступного дня жителi тiеi ферми, де пропонували допомогу у пошуку зниклих дiтей, отруiлися. У водорозподiльник хтось кинув мертву тварину.

Ще за день невiдомi перестрiляли стадо корiв у сусiднiй гiрськiй долинi. Не пошкодували й пастуха.

Про цю страшну подiю зняли фiльм. Жахливу кiнострiчку, у якiй було багато кривавих подробиць. Звинувачували один одного. Не чули один одного. Проклинали. Дивний червоний iдкий дим, схожий на болотяний туман, плив зранку над брукiвкою мiстечок. Новi газети, комп’ютерна iнформацiйна сiтка й телебачення так званого каналу «Правда» посилювали непорозумiння вiдвертою брехнею. Надiйцi почали зачиняти на нiч дверi, ставити на вiкнах грати.

Пiдбуренi брехунами, знавiснiвши вiд страху, люди вбили молодого хлопця з гiр. Зiбрався натовп i розiрвав латора тiльки тому, що той був одягнений у гiрськi черевики. У горах вбили двi сiм’i незмiнних i кинули тiла на площi маленького мiстечка. Горяни запевняли, що не причетнi до того страшного вбивства, та iх i ранiше нiхто не слухав. Шептуни були переконливiшi.

З’явилися дивнi загони, начебто народного ополчення, почулися вже у лiсах i горах, на рiвнинах i долинах пострiли та вибухи. Жителi рiвнини думали, що то проти них виступили озброенi горяни. Жителям гiр здалося, що мирнi хлiбороби збожеволiли i взяли до рук зброю.