На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біла ріка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біла ріка

Автор
Дата выхода
08 мая 2018
Краткое содержание книги Біла ріка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біла ріка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Сергій Дячук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Біла ріка» — історія трьох поколінь буковинської гуцульської родини. Автор належить вже до четвертого. Родинні історії про цісарську та румунську армії, про вояків УПА та "яструбків", про "совєти", про те, що своє кохання можна віднайти навіть у сибірському таборі. Дія відбувається не тільки в рідних Карпатах, але на теренах всього СРСР і навіть за його кордонами ? в НДР та Афганістані.
Біла ріка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біла ріка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Коли пускали велику воду з греблi, то котилися каменi й заганяли рибу в загати, а тодi рубали канати, i смереки котилися у рiку. Василь мав сак, у який ловив цю рибу. Дiд плiв ii з мошни[19 - Мошни – мiшки, зшитi з козячих або овечих шкур.] та дратви[20 - Дратва – просмолений шнурок (здебiльшого використовували для пошиття постолiв).]. І його, Полека, молодшi сини, Іван та Цельо, забiгали у двiр i кричали дедьовi, що iде велика вода. Старий брав течку з саком та путню i йшов до рiки, наповнюючи його стругами, iнодi великими кленами, «плотiнецями» та «нерiснецями», а iнодi, пiд час повенi, його маленька донька Паулiна[21 - Паулiна – iм’я.
Ялена була його найстаршою i найулюбленiшою донькою. Хоч були в нього ще й сини Цельо та Іван, i донечка Паулiна, але Ялену вiн любив дужче за всiх, бо була вона повна протилежнiсть йому, старому Василю Полеку. Красива i добра Ялена шанувала свого старого.
Василь вийшов надвiр з рубанком в однiй руцi й путнею в iншiй та крикнув своiй малiй:
– Ялено! Ялено!
– Я тут, – вiдгукнулася дiвчина.
– Де ти, детенко? – старий звiв очi горi. Там, у толоцi, стояла його донька у вишитому власноруч кожусi й запасцi.
– Яленко, принесе водички!
БАГАЧ ІЗ СТАРОГОРОДУ
Дмитро Петришкан блукав лiсом у зарослях папоротi. Цей лiс у Довгополi колись належав його фамiлii. Вiн знав тут кожну смереку, кожен кущ, кожну ялицю.






