Біла ріка

Так той оден колега пiшов у район i розповiв, кому треба, а сусiд – нi, то до нього на наступний день прийшле та й кажут: «Такой-то такой-то, собирайтесь, есть iнформацiя, што ви бандпособник». А дiти ек зачали плакати: «Куде ви дедю забераете?». Жiнка вагiтна голосет, руке собi заломлюе, а тi нiчого… Мовляв, «соберайтесь» – i все.

– Добре, шо ще родену лишели. А шо я вам хочу розказати. Ви цих Бiдочiв знаете, отех бiдакiв з крайноi хати, то в нех сена Олексiя комунiсти у лiсi злапали зi зброею.

– А, йуй, та вiн такей слабей, кажут, у нех був.

– А шо з неме тепер буде? Не знати!

– Най Бог мелуе!

ДЕПОРТАЦІЯ

Надворi забрехав кутюга. До хати, без стуку, зайшов офiцер та ще один у цивiльному. За столом сидiли дiти, iли кулешу з мочанкою, на столi ще було трохи бринзи та вареноi бараболi.

– Ну что, газдиня…

Офiцер на якусь мить замовк.

– Мать! – наче забив цвях у це слово. – Где твой сын, Олексий?

Дiти перепуджено перезирнулись.

Офiцер пiдiйшов до вiкна i визирнув на двiр. Там його солдати лiниво ходили туди-сюди, оглядаючи стодолу. Вiн повернувся до Матрони. Вона, затуливши лице долонями, i далi сидiла на лавi мовчки.

– Что, не знаешь, сука, где твой сын? – вiн пiдiйшов до неi майже впритул.

– Твой сын, Олексей Бидоча, сейчас в тюрме, в Вижнице. Так что собирайтесь. Вы, как бандпособники, родственники врага народа, подлежите выселению в отдаленные районы Союза Советских Социалистических Республик!

Стара впала на колiна перед офiцером, склавши руки на грудях:

– Йуй, та пане офiцере, ми бiднi люде, дiтке маленькi ще, iх пожалiйте, змилуйтеся заради Бога, йуй!

– А ты, сука, когда сына свого в лес, в банду отправляла, чем думала, контра?

Матрона заплакала:

– Йуй, та лешiт нас, хiба ми з власноi волi, вiн такей слабей у нас з самого народження, зi свiчкою вже сокотили.

– Нечево тут сопли жевать, собирайтесь! – сказав офiцер, iдучи до виходу. І, вже на порозi, додав:

– У вас полчаса. Берите самое необходимое: теплые вещи, еду.

І вийшов з хати. Стара залишилась стояти на колiнах, плачучи собi у груди. Дiти забiгали по хатi збирати речi. Маленька Марiя, худенька красива дiвчинка-пiдлiток, акуратно загорнула у ненчин рушник кулешу зi столу.