Найманець

Зараз вiн спостерiгав, як його пiлоти займали мiсця в рубках своiх бойових машин, але особливо уважно вiн стежив за трьома Іванами з Рушкостана – тi навiть у бойовi вильоти намагалися протягнути з собою свiй напiй i легку закуску. Правда, безрезультатно – технiки, що готували iх кораблi до вильотiв, вже знали усi способи проносу цього напою цими органiзмами, i упевнено вилучали заборонену у бойовiй обстановцi сумiш. Але ватники не здавалися i постiйно намагалися придумати щось нове.

Ось i зараз ця трiйця намагалася пронести емностi з напоем у своiх нацiональних головних уборах – на мовi цього народу вiн звучав, як «сапка-уссанка».

Досить оригiнальний вирiб ватникiв – головний убiр робився iз хутра рiзних тварин, що мешкають на планетi ватникiв. У холодний перiод року цей предмет одягався на голову хутром назовнi i зав'язувався внизу пiд пiдборiддям розумного. Таким чином, на вiдкритому повiтрi залишалося тiльки обличчя ватника. В усi iншi сезони року сапку-уссанку ватники носили оригiнально: один кiнець ii вiльно звисав вниз, частково закриваючи одне вухо аборигена, iнший пiднiмався вгору, вiдкриваючи друге вухо гуманоiда i коливаючись над його головою при ходьбi, як своерiдний мiнi-прапор.

У оригiналi, за давньою традицiею ватникiв, носити у такому виглядi головний убiр вимагалося при синюшному кольорi обличчя, що у свою чергу досягалося багатоденним вживанням тiеi ж вадяри, з невеликою кiлькiстю закуски (останне не обов'язково, в принципi). Але з часом, ця традицiя трохи забулася, i сучаснi ватники i ватницi (що цiкаво!) охоче iх носять iз звичайним кольором обличчя,… щоправда, вiн у них бувае дуже рiдкiсно.

Роздуми Сунь-чо Фчая перервав черговий зв'язкiвець:

– Зареестрований вихiд iз стрибка невiдомого корабля, сканую простiр.

– Давай iдентифiкацiю, вiдчуваю, це наша здобич до нас летить.

– Пiдтвердження: легкий носiй «Фардi-624», рееструю опромiнення обшивки – вони нас бачать, бос.

– Атакуемо сходу. Пiлот – зближення на мiнiмальну дистанцiю, перша хвиля – старт – помацайте наших гостей.

Друга хвиля – старт через три хвилини пiсля першоi, далi працюемо по стандартному плану – пора цим зухвалим бриларцям пояснити, хто в цiй дiрi головний.

У локальнiй мережi лунали рiзнi крики i гасла, якими команда надихала сама себе. Як завжди, трiйця ватникiв вiдрiзнилася своею оригiнальнiстю, прокричавши щось подiбне до: «Погнали коней, або погнали мiських коней – якось так».