Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора

Кворум зiбрався i був готовий до участi у зборах. Ждали районного начальства.

Через пiвгодини народ почав бунтувати. Найбiльш нетерплячi крутили самокрутки та демонстративно пускали дим у стелю. Жiнки, перемивши кiсточки ворогам та недругам, почали збиратися додому, кленучи органiзаторiв на всi заставки.

Тут бiля входу, злякавши дiдову Павлову коняку, заскреготiли гальма. З чорноi «Волги» з двома антенами спереду i ззаду вийшло районне начальство. Попереду ступав великий начальник з чорною папкою пiд рукою.

– Якоi ж величини повинне бути обласне начальство, якщо районне таке велике? І де вони його беруть? – думав Хома Опанасович, задираючи назад голову, щоб глянути у глибокi начальницькi очi.

– Скiки зiйшлося? – кинув з височини своеi посади перший.

– Вiсiмдесят одна штука! – вiдрапортував угору голова.

– Інтелiгенцiя е?

– В першому ряду сидить! – рапортував Хома Опанасович.

– Опозицiя?

– Надворi начальник охорони тримае.

– Хай би зайшли, недемократично це.

Ну ладно, почнемо без них.

– Догогii товарiщi! – звично крикнув у зал перший. У клубi спочатку затремтiли вiкна, потiм звукова хвиля, вiдбиваючись вiд облуплених стiн, вдарила у стелю, вiдколовши чималий шмат штукатурки, який з тихеньким хурчанням впав у середину зали, зчинивши легенький переполох.

– Тихше, тихше! – зашипiли у залi.

– Дорогiе товарiщi! – не розкриваючи рота, продовжував говорить начальник. – Вам хлiб ще завозять у сiльмаг? – Завозять! Завозять! – закивали iз залу.

 – А оселедцi? – знову ствердна вiдповiдь. – А молоковоз приiзжае? – Аякже, щоранку. – Так вот. Я щитаю, шо у вас нормальне життя. І еслi ми сiчас створимо партiю, за яку зараз проголосуемо едiногласно, то таке життя буде i далi.

Дiд Павло, якому онук подарував iмпортного радiоприймача i по якому дiд щоночi напiвзвуку слухав «Голос Америки» i через це вважався найбiльш полiтично пiдкованим жителем хутора, пiдняв руку:

– А вопросик можна?

Перший ствердно кивнув головою.

– А якi полiтичнi цiлi переслiдуе ваша партiя? – словами та iнтонацiею заграничного диктора урочисто вимовив дiд.

– Інтересне питання – закивав головою перший. – На нього дасть ответ наш главний iдеолог, – вказав на чоловiка у чорному костюмi з яскраво – червоною краваткою на тлi бiлоснiжноi, ще мабуть нi разу не стiраноi сорочки.

– Наша партiя, яка мае назву «За щастя у радостi», або абревiатурно «За щура», ставить перед собою надзвичайно глобальнi цiлi.