Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора

За хвилину Галька в своему амплуа вже встигла задать iз сотню питань, аж поки городянка не закрила Гальцi рота рукою.

– Падаждiте, не всьо сразу. Сначала о работе. Занiмаюсь бiзнесом, работаю предпрiнiмателем.

– О, насилу згадала, як ваша робота називаеться, – втрутилась у розмову сваха Марiя, розставляючи на столi графини з домашнiми напоями та маленькi чарочки. – Предпрiнiматель називаеться! А ми зранку згадували, ким ви, свахо, робите, та нiяк i не згадали. Шо ж воно за робота така?

– Ну ето, как вам сказать.

Вкладиваеш деньгi, крутiш iх, а потом получаеш навар i опять вкладиваеш i по новой. Вот Петруха, зять мой будущiй уже смекалку iмеет, вот поработает челноком ещо немного, потом в свой бiзнес прiстрою, – авторитетно заявила сваха, апетитно розглядаючи наiдки та закуски, що ледь помiщалися на столi.

– А чолноком, це як? – злякано спитала сваха Манька. – Я чула, на фабрицi швейнiй е така машина – челнок називаеться, що нитку тягне. А це вже i люди чолноками стали?

– Да, до цiвiлiзацii вам далеко.

Ну ето ми поправiм. Челнок едет за бугор, по вашему за гранiцу, в Турцiю iлi в Польшу напрiмер, берьот шмоткi, товар по вашему i тут продайот. Навар в карман. І так, пока не розкрутiтся. А роскрутiлся, делает бiзнес здесь, а другiе челнокамi работают.

– Та це ж опасно. А не дай бог, бандити нападуть, – ойкнула Манька, закiнчуючи сервiрувати стiл.

– А для етого существует криша!

– Бачте, кумо, добре iм, пiд дахом роблять, нi снiг, нi дощ не страшнi.

– Да нет, другая криша.

Берьом биков, платiм деньгi, онi охраняют от наездов.

– Ой Боже, кумо, в iх бички не тiльки на корiвок стрибають, а й сторожують, як у нас собаки. Вченi, мабуть.

– Ну, деревня! – в сторону кинула гордська сваха, переводячи подих. – Да, вiжу, у вас цiвiлiзацiя i не ночевала. Но ето ми поправiм. Дай время.

– Свашечко! Ви що питемете? Самогоночку чи може наливки з дороги? – защебетала Манька, протираючи рушником запiтнiлi графинчики.

– Нет, я свою. Где моя сумка? – озирнулась по сторонах сваха Лiза.

– Та ось, на бильцi висить, – спохватилася сваха Манька, подаючи невеличку шкiряну сумку з величезною кiлькiстю блях та ланцюжкiв.

– Вот! «Белая лошадь»! Вiскi iз запада! Рекомендую всем. – Витягла iз сумки пiвлiтрову пляшку заморського пiйла. – Несколько лет употребляю. Как бальзам Бiтнера.

– Ну а ми вже своеi, домашньоi, – рука свахи Маньки потягнулась до графина з бiленькою, та на пiвшляху повернулась до наливки.