Психоаналіз і викрутка

Подаючи фiлiжанку димлячого напою, вiн майже прийшов до вирiшення проблеми наявностi гостi в його квартирi – настирна i занадто балакуча подруга, яка немов сама себе не чула, виливаючи на Марка мiльйон питань, не чекаючи вiдповiдей, сама напрошувалася на екстрадицiю.

– О, яка класна кава – та ти просто клад, у мене такий нiяк не виходить. Та i кухня у тебе модерна… а у тебе хтось е,… ну окрiм мене? Ванна теж залiкова… о-о-о, i Високий Замок видно з вiкна!

– Послухай… е… дiтка – Марк нiяк не мiг згадати, знайомилися вони або нi, не хотiлося потрапити в халепу – а не чи пора тобi на роботу?

– Нi, я не працюю – безтурботно махнула рукою панi – у мене батьки багатi, менi поки що вистачае… а ти на щось натякаеш, милий мiй?

Маркiян поморщився – просто так ця дiвиця не збиралася покидати його житло, i слова про багатих батькiв були, швидше за все, правдою.

Колечко з бiлого металу з прозорим, чистим камiнчиком, як би натякало, що воно не таке просте, як здаеться здалека. Хоч в коштовностях вiн i не розбирався, але готовий був присягнутися, що метал зовсiм не срiбло, а напевно платина,… чи бiле золото. Та i камiнчик нiяк не тягнув на фiанiт або стрази – та i доглянутi нiгтi i руки дами непогано укладалися в теорiю про багатих батькiв. І все б нiчого, але фiзiономiя рудоi кобили була не по нутру слiдчому Шевченкiвського райвiддiлу, у якого вже оформився безболiсний план по звiльненню особистоi житлоплощi вiд непрошеноi вiзитершi.

– Ну, тобi не потрiбно – а менi дуже навiть потрiбно! – вiдповiв хазяiн квартири – давай, красуня, збирайся… ось тобi фен, ти ж не збиралася вийти на вулицю з мокрою головою?

Марк оцiнив недружнiй погляд, яким його нагородила панi, забираючи по ходу руху фен з його рук – напевно виявилася невдоволена таким розвитком ситуацii – але вiдступати вiд плану було не в правилах чоловiка.

– Потрiбно позбавлятися вiд тiла! – подумав про себе слiдак в кращих традицiях кримiнального жанру – полюбому… i енергiйно! Усе це звичайно брехня, у мене вихiдний – але це брехня у спасiння!

Прийшовши до внутрiшньоi згоди зi своею совiстю, хазяiн квартири знову всiвся за стiл i став обмiрковувати план дiй на сьогоднi: потрiбно в магазин сходити, одними яйцями i кетчупом ситий не будеш… квартиру прибрати,… хоч би фрагментарно… власне i все! Виявилось, що справ особливо i немае у нього, робота займала майже усе життя… ах так – потрiбно шмотки попрати, назбиралося тут злегка.