Психоаналіз і викрутка

Андрiйко сходу прорахував свiй профiт: фiрма-виготовник гiвно не клепала, у виготовленнi плацебо нiде не засвiтилася – та i з чуток, вiн був не перший «торговий агент», кого пiдписали (добровiльно, звичайно ж) корпоранти на спiвпрацю. Адже робили вони не лише психоневрологiчнi препарати, а i цiлком звичнi i потрiбнi лiки звичайних терапевтичних напрямiв: ну там. животик щоб не хворiв, голова щоб не мучила i таке iнше. Але приймати таких пацiентiв прямо у себе в кабiнетi остерiгся: ну, тобто спочатку приймав, але коли внутрiшне чуття пiдказувало, що пацiент дозрiв для авангардного лiкування, то вiдразу i пропонував експериментальне лiкування, але вдома! Не всi погоджувалися, чого грiха таiти, незважаючи на внутрiшню чуйку: люди побоюються потрапити в халепу – а саме тут не стiльки за своi грошi побоюються – тут ризикуеш своею головою, у прямому розумiннi, а ii потiм i за бабосики не вiдновиш!

Але Андрiй не був би психоаналiтиком, якщо б не умiв розбиратися в психологiчному станi хворого – як правило, завжди мiг знайти потрiбнi аргументи,… та i не пiдпiльну операцiю по пересадки лiвоi нирки все ж таки пропонував! Цiни теж притримував на низькiй планцi, адже лiки отримував, по сутi, майже задурняк – тому для клiента (тобто пацiента) вартiсть новiтнього препарату, що ще не потрапив в роздрiбну мережу, виявлялася iстотно нижче аналогiв у вiльнiй торгiвлi.

А це теж мало вплив на пацiента, адже грошi рахують все – до того ж, до доктора завжди можна прийти без попереднього запису через цю безглузду систему «реестратура-онлайн». Дурна, до речi, приблуда вiд вiтчизняного Мiнiстерства охорони здоров'я – люди все одно сидять в чергах, по талонах мало хто заходить в кабiнет вчасно i причин тут декiлька. Головна причина, на мiй погляд – ця вiдсутнiсть пунктуальностi i поваги до пацiентiв у наших лiкарiв. Наприклад, прийом починаеться в дев'ять, талони на цей час заброньованi – а лiкар приходить зазвичай на десяту – а що, почекають, я одна, а iх багато!

В даний момент у психолога Конопко було три активних пацiента, приймаючих експериментальний препарат i звiсно, вони приносили додатковий доход йому в кишеню – проте сам Андрiй був честолюбною людиною i прагнув до самоудосконалення.