Психоаналіз і викрутка

А як все планувалось, шановний лiкар-психоневролог Андрiй Конопко, а? А план у нас простий: допити пиво, прийняти душ i щось проковтнути до приiзду пацiента – тому не втрачатимемо часу, тим бiльше що зайвi грошi нам не завадять!

До зазначеного термiну лiкар пiдсохнув, висушив волосся i злегка набив шлунок, щоб вгамувати легкий голод – щiльно повечеряти збирався пiсля вiзиту,… але, як показала реальнiсть – не так сталося, як гадалося! Далi подii промайнули для Андрiя швидко: дзвiнок знизу з домофона, двi хвилини пацiенту на лiфт i таке iнше… потiм невеликий чи то скандал, чи то iстерика вже у нього в коридорi квартири на тему «вашi пiгулки дають взагалi негативний результат – я вам плачу не за це»! Реплiка у вiдповiдь «негативний результат – це теж результат» тiльки розпалила конфлiкт – втiм, досвiдчений психотерапевт швидко погасив скандал i хвилин через тридцять вiн знову залишився один в квартирi, задоволено перерахувавши декiлька купюр.

Зайшов у ванну, спрацювала чисто професiйна звичка лiкарiв мити руки пiсля кожного пацiента – не у усiх, звичайно, е i серед докторiв бруднулi. Вийшов i краем зору уловив якийсь рух – секунда i Андрiй отримав в обличчя струмiнь погано пахнучоi рiдини, яка буквально обшпарила йому очi i збила дихання.

– Ти хто? Що ти тут робиш? Ти що зовсiм з… – удар чимось твердим в обличчя вiдбив у лiкаря подальше бажання спiлкуватися культурно, i вiн зреагував на бiль, схопившись за обличчя.

пальцi рук дивно липнули один до iншого – аааа, нi… не треба, нi…

Крик зiрвався i перейшов в хрип, коли переляканий до мозку кiсток раптовим поворотом ескулап вiдчув, як в його горло щось увiткнули – бiль i жах охопили людину, а незрозумiлий гострий предмет все встромлявся i встромлявся в його горло i обличчя, поки свiдомiсть не покинула тiло. Напевно випадково цей предмет якось потрапив йому в око i проникнувши в мозок, обiрвав життя лiкаря – Андрiй же бачив перед собою знайому людину, яка аж нiяк не могла бути професiйним вбивцею, нiяк! Увесь цей короткий час мозок людини чомусь намагався згадати, що це за бридка рiдина потрапила йому в обличчя, приголомшивши i заслiпивши його на цей промiжок часу.

Їдкий i осоружний запах i смак рiдини приголомшував i збивав дихання, не даючи прийти в себе i розплющити очi, щоб якось дати вiдсiч збожеволiлому вiдвiдувачевi.