Колонізатор

– … Макс, э… я не зрозумiла, ти розмовляеш з дроiдом? Я звичайно поки вiд технiки далека, але менi здаеться, що дроiдiв, що говорять, немае… чи е?

– А, вибач, забув тобi розповiсти, думав, що Юлi тобi все розповiсть: це наша найголовнiша таемниця – штучний iнтелект Колонiя, дiтище iнженерiв i учених iмперii Де’галiр, а дроiд просто один з ii пiдзвiтних пристроiв.

– О, Макс, ти узяв собi нову подругу, до пари, так би мовити, гм… непогано-непогано, схвалюю, хороша кобилка в наше стiйло, мдя – вiдгукнувся дроiд – смак у тебе е, безперечно е.

Все, менi пора справою займатися, а то вiдволiкають тут всякi…

– Максик, а що таке кобилка? – донеслося з ложемента, де лежала Юлi – у мене якiсь неяснi асоцiацii виникають в мозку, а з динамiкiв в стелi рубки донiсся приглушений смiх.

– До речi, Лакi, приймай пакет – цi бази розучиш першими, а своi профiльнi вiдразу пiсля них – землянин скинув дiвчинi повний пакет баз Де’галiр, такий самий, як i пару мiсяцiв назад передав Юлi.

Потiм поспiлкувався з Круном i Нешем – в системi все тихо i спокiйно, нiхто не прилiтав, персонал вивчив бази по своiх нових спецiальностях, а сам iнженер пакет по Колонii i носiю – можна було починати перший корабель. Процес постановки «Вiлота» в клiть верфi розтягнувся на декiлька годин – тут позначалася величезна маса спокою гiганта i його габарити: судно п’ятого поколiння було в довжину два кiлометри i сорок шiсть метрiв, i бiля одного кiлометра завширшки i глибину (висоту).

Також дуже сильно давали про себе знати обмеженi можливостi для маневрування – стапель мав висоту i ширину всього по два кiлометри, а для таких маневрiв цього було замало, але Юлi успiшно впоралася iз завданням. Через деякий час технолог вирiшив викликати на «Вiлот» Соню i провести з нею остаточну бесiду i потiм доручити iй активацiю другого зародка Колонii. Пам’ятаючи по своему досвiду усi неприемнi моменти активацii, занесли в рубку трохи рiзноi сировини – iнтелект, як прокинеться, буде голодний i швидше за все, розчинить в собi одяг псiонiка.

– Соня, зараз твiй вихiд – сьогоднi вiдчуй себе мамою квазiживоi розумноi iстоти, вiднесися до нього, як до своеi дитини, або, можливо, сестри або брата – ти сама вiдчуеш до кого ближче розум цього створiння. Буде трохи боляче, а може бути i дуже боляче – не лякайся, це тимчасово i недовго, потягнися до нього подумки, як ти iнодi вселяеш iншим своi iдеi – поклич його до себе.