Операція «Вишиванка»

– Ти чув, чого гостя хоче, – пiдморгнув вiн завiдувачу органiзацiйного вiддiлу, котрий сидiв по леву руку. А той, здавалося, тiльки й чекав команди: раз-два, i на столах з'явився новий вид оковитоi.

Гостя напiй схвалила, з кожним тостом випивала по цiлiй чарцi, щоразу до дна не сачкуючи, але нiяких зовнiшнiх ознак впливу на неi самогону не спостерiгалося, хiба що вона трохи зарум'янiла. Станiслав Іванович спочатку спробував не вiдставати, щосили показуючи, що радянський комсомолець нi в чому не поступаеться нiмецькiй комсомолцi, але незабаром збагнув, що, попри всю його звичнiсть до мiсцевого продукту, вiн Хайке не рiвня i зрозумiв, що змагатися з нею йому не пiд силу i потрiбно тепер вживати помiрно.

При цьому вiн не врахував анi кiлькостi вже iм випитого, анi безсонноi ночi, обтяженоi нервуванням вiд останнiх приготувань – по-хорошому йому слiд було просто зупинитися.

Як виявилося, домашня горiлочка на товариша секретаря окружкому FDJ таки дiяла: вона стала все частiше притискатися до Станiслава стегном, а то й бюстом, а вiн, сп'янiвши, послабив за собою контроль i млiв вiд уваги вродливоi iноземки.

А тут ще й тости пiшли такi – спробуй не випити за керiвника КПРС товариша Андропова, за вiрного ленiнця товариша Хонеккера…

Потiм заспiвали про юного барабанщика i секретар райкому себе на якийсь час втратив. Скiльки вiн тодi пробув в астралi i що в цей час робило його тiло, вiн так нiколи i не згадав, але виявив себе в кущах метрiв за сто вiд мiсця основноi дислокацii.

Його пiджак лежав на травi, на ньому – товариш Хайке без трусiв i з задертою до пупа спiдницею, а зверху – вiн сам, з приспущеними штанами, несамовито пропагував на практицi нiмецькiй комсомолцi принципи iнтернацiональноi дружби…

Коли вони повернулися, веселощi йшли своiм малокерованим рядом, i iхньоi вiдсутностi, здавалося, не помiтили. Нiхто нiчого не сказав i наступного дня, i через два днi. І товариш Куцекiнь вирiшив, що пронесло. Але варто було вiдгримiти фестивалю, а поiзду з нiмецькою делегацiею помчати на Захiд – не минуло й тижня, як його викликав до райкому партii перший секретар i запропонував тихенько пiти за власним бажанням.

«Але я…» – спробував щось сказати Стас.

– Ти зганьбив комсомол i нашу краiну в очах нiмецьких товаришiв, – звинуватив його партiець. – І образив нiмецьку дiвчину.

– От уже хто-хто, а вона точно не ображаеться, – усвiдомив крах комсомольськоi кар'ери хлопець.